Хвороби системи органів травного чи шлунково-кишкового тракту (ШКТ) є одними з найчастіших причин звернення людей до медустанов. Річ у тім, що навіть невеликі зміни в ланцюжку травної системи людини можуть спричинити серйозні негативні наслідки.

Сьогодні поговоримо про таке захворювання як ентерит, його різновиди та методи боротьби з хворобою.

Що таке ентерит?

Ентерит — це патологічний стан слизової оболонки тонкого кишківника, викликане запальним ураженням, що призводить до його дистрофічних змін, а також порушень транспортної, травної та бар’єрної функцій. При гострому перебігу захворювання у патологічному процесі також беруть участь товста кишка (гастроентероколіт) та шлунок (гастроентерит).

Симптоми ентериту

До найпоширеніших симптомів хвороби відносяться:

• прискорені напади діареї (від 10 до 15 разів на добу), болю у животі, блювання та нудоти;
• загальне підвищення температури тіла (до 38-39°C і вище) та головний біль;
• поява білого нальоту на язику;
• загальна блідість шкірних покривів.

У разі хронічної форми патології ознаками ентериту також є рідкий стілець, зниження маси тіла до настання дистрофії, атрофія м’язів, еректильна дисфункція у чоловіків та порушення менструального циклу у жінок.

Причини ентериту

Основними причинами появи та розвитку патології є:

1. Бактеріальні та інфекційні збудники.
2. Алергічні реакції на деякі медикаменти чи харчові продукти.
3. Захворювання шкіри та сусідніх органів.
4. Хвороба Крона.
5. Недоброякісні утворення.
6. Панкреатит.
7. Гепатити різного ступеня.
8. Цироз печінки.

Також основою для утворення патологічного стану слизової тонкого кишківника можуть бути раніше перенесені інфекційні захворювання, тривалі захворювання ШКТ, ниркова недостатність, атеросклероз судин, імунодефіцитні стани, туберкульоз, незбалансоване харчування, тривалий прийом ліків (антибіотиків, імунодепресантів, кортикостероїдів).

Класифікація ентериту

Сучасна медицина виділяє кілька кваліфікацій захворювання. Так, за перебігом патологічного процесу існує:

1. Гострий ентерит — характерне збільшення секреції тонкої слизової кишки, її гіперемія і запальне набухання, поява виразок і крововиливів (у тяжких випадках).
2. Хронічний ентерит — властиве порушення всмоктування, зменшення продукції кишкових ферментів, згладжування ворсинок слизової оболонки, поступове виникнення її атрофії.

Через виникнення гастроентерологія визначає такі види захворювання:

• інфекційний ентерит (вірусний, бактеріальний);
• неінфекційний ентерит: променевий (ураження слизової оболонки внаслідок променевої терапії), регіонарний (апендицит або хвороба Крона).

Діагностика ентериту

Діагностичними методами визначення хвороби є:

1. Рентгеноскопія кишківника – комплексне ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини (селезінка, підшлункова залоза, жовчний міхур, печінка).
2. Дослідження на наявність яєць глистів і гельмінтів.
3. Біохімічний аналіз – колоректальні кровотечі (прихована кров).
4. Клінічний аналіз крові (швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), лейкоформула, загальний аналіз крові).
5. Посів на патогенну кишкову флору.
6. Дослідження на гострі кишкові інфекції (ПЛР-скринінг вірусних і бактеріальних збудників).
7. Копрограма (клінічний аналіз калу).

Діагностика може виконуватися виключно двома медичними фахівцями — терапевтом або лікарем-гастроентерологом.

Лікування ентериту

Процес лікування ентериту передбачає кілька підходів:

• медикаментозний — може включати вживання засобів проти діареї, вітамінів, інгібіторів протонної помпи, ферментативних препаратів, спазмолітиків, пребіотиків та антибіотикотерапії;
• немедикаментозний — включає прийом рясного пиття та дієтичного харчування.

У випадку розвитку симптомів хвороби за наявності новоутворень тонкого кишківника єдиним можливим виходом стане хірургічне втручання. У період ремісії хронічного типу хвороби рекомендується збалансована дієта при ентериті, що містить у достатній кількості мінерали та вітаміни, а також всі необхідні речовини.

Ускладнення

Найтяжчими ускладненнями запалення тонкого кишківника є:

• ниркова недостатність;
• некроз;
• кишкова кровотеча;
• гостра судинна недостатність;
• дисбактеріоз кишківника;
• зневоднення різного ступеня рідини.

Профілактика ентериту

Профілактика ентериту включає прийом медикаментів строго за показаннями, уникнення вживання можливих токсичних продуктів (ягід, неїстівних продуктів тощо), ретельну обробку харчових продуктів, раціональне харчування при ентериті.

Найефективнішими профілактичними методами попередження патологічного стану слизової тонкого кишківника є своєчасне виявлення та лікування ендокринних порушень, обмінних розладів і захворювань ШКТ.