Що таке хламідіоз?

Хламідіаз або хламідіоз – це захворювання інфекційного характеру, збудником якого виступають хламідії: нерухомі облігатні внутрішньоклітинні бактерії роду Chlamydia trachomatis (C. trachomatis). Хламідіоз є однією з найпоширеніших венеричних патологій у світі, що вражає урогенітальний тракт як у чоловіків, так і у жінок.

Важливість своєчасної діагностики та лікування зумовлена високим ризиком розвитку серйозних ускладнень — так, за відсутності своєчасної терапії, хвороба може стати причиною безпліддя.

Види хламідіозу

Цей різновид хламідій вражає головним чином сечостатеві органи, може протікати безсимптомно або з явними ознаками інфекції. Має цілих 15 антигенних серотипів:

1. A, B, Ba, C – викликають трахому, інфекцію очей.
2. D, E, F, G, H, I, J, K – призводять до кон’юнктивіту та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), локалізованих на слизових оболонках.
3. L1, L2, L3 – викликають ІПСШ, що призводять до інвазивних захворювань лімфатичних вузлів, а саме венеричної лімфогранульоми.

У жінок наявність цього збудника може призвести до запалення тазових органів, уретриту та цервіциту. Також існує ризик передачі C. trachomatis від вагітної матері до плода, спричиняючи появу неонатального кон’юнктивіту та неонатальної пневмонії у новонародженого.

У чоловіків хламідії провокують розвиток епідидиміту та негонококового уретриту. Для інфікованих пацієнтів обох статей існує небезпека появи реактивного артриту (синдрому Рейтера), венеричної лімфогранульоми або проктиту.

Причини розвитку хламідіозу

Основною причиною хламідіозу є статевий контакт з інфікованим бактерією партнером, проте її передача відбувається далеко не у всіх випадках. Найчастіше інфекція потрапляє в організм вагінальним, анальним або оральним шляхами. Можливе також вертикальне зараження — від матері до плода при проходженні через родові шляхи під час пологів. У рідкісних випадках інфекція може передаватися контактно-побутовим способом (сауна, лазня), загальними засобами гігієни, рушниками, простирадлами.

Симптоми хламідіозу

Хламідіоз часто протікає безсимптомно або з мінімальними проявами, що ускладнює його своєчасне виявлення. Симптоми хламідіозу можуть варіюватися залежно від статі пацієнта.

Симптоми у жінок

Симптоматика хламідіозу в жінок включає:

• слизові або слизово-гнійні виділення з піхви (від нормальних виділень вони можуть відрізнятися неприємним запахом або жовтуватим відтінком);
• дискомфорт (свербіж і печіння) або болі під час сечовипускання;
• несильні болі в області зовнішніх і внутрішніх статевих органів;
• болі в нижній частині живота (в ділянці малого таза);
• посилення болю перед місячними;
• кровотечі між менструаціями.

Крім того, симптомами інтоксикації у жінок можуть бути загальна слабкість і легке підвищення температури тіла.

Симптоми у чоловіків

Що стосується симптоматики хвороби в чоловіків, то вона така:

• легке запалення сечовипускального каналу затяжного (хронічного) перебігу;
• мізерні склоподібні виділення з уретри;
• дискомфорт (свербіж і печіння) або болі під час сечовипускання;
• помутніння сечі, наявність у ній гнійних ниток;
• несильні болі в сечовипускальному каналі, мошонці, попереку або яєчках;
• підвищення температури тіла (до 37°C).

Внаслідок інтоксикації чоловіки також можуть відчувати загальну слабкість. У деяких пацієнтів можуть навіть з’являтися кров’янисті виділення наприкінці сечовипускання або під час сім’явипорскування.

Наслідки хламідіозу

Ускладнення за хламідіозу можуть бути серйозними, особливо якщо захворювання не лікувати. Несвоєчасна діагностика і терапія недуги може призвести до розвитку більш серйозних станів:

1. Стриктура уретри (звуження сечовипускального каналу).
2. Орхоепідидидиміт (звуження сім’явивідних шляхів і загибель клітин Лейдіга).
3. Хронічний простатит (загибель залозистої тканини передміхурової залози, звуження проток простати, зміна кількості та якості секрету простати).
4. Запальні захворювання органів малого таза у жінок (ендометрит, сальпінгоофорит, сальпінгіт).
5. Запалення матки та її придатків.
6. Позаматкова вагітність у жінок.
7. Запалення придатків у чоловіків.
8. Безпліддя (як у чоловіків, так і в жінок).
9. Передчасне закінчення вагітності (викидень).
10. Ризик зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).

Діагностика хламідіозу

Виявлення хламідіозу ускладнене тим, що бактерія C. trachomatis є внутрішньоклітинним паразитом. Саме тому діагностика недуги передбачає не забір мазка слизу і виділень, а зішкріб клітини хворого органа. У деяких випадках пацієнти схиляються до застосування неінвазивних тестів. Матеріалом для аналізу на хламідії також може стати кров, сеча і сперма у чоловіків.

У пошуку збудника хвороби лікарі вдаються до збору анамнезу, огляду в гінеколога або уролога, а також до одного з таких лабораторних методів:

• полімеразна ланцюгова реакція або ПЛР-аналіз. У чоловіків забір мазка відбувається із сечовипускального каналу, у жінок – із піхви, цервікального каналу, уретри. Усі маніпуляції проводяться спеціальними одноразовими інструментами;
• імуноферментний аналіз (ІФА). Має на увазі визначення антитіл (IgG, IgA, IgM) до хламідій у крові;
• посів на хламідії (культуральний метод) із визначенням чутливості до антибіотиків;
• мікроскопічний аналіз (загальний мазок). У чоловіків він береться з уретри, у жінок – одночасно з піхви, шийки матки та зовнішнього отвору сечовипускального каналу;
• реакція імунофлюоресценції (РІФ). Матеріал береться з уретри або цервікального каналу.

Важливим є обстеження обох партнерів і проведення тестування на інші захворювання що передаються статевим шляхом (ЗПСШ).

Лікування хламідіозу

Лікування хламідіозу зазвичай передбачає прийом антибіотиків, прописаних лікарем. Найефективнішими в цьому плані є препарати “Азитроміцин” і “Доксициклін”.

Необхідне суворе дотримання рекомендацій лікаря і проходження повного курсу лікування, навіть якщо симптоми зникли. Не менш важливо, щоб лікування проходили обидва партнери, навіть якщо в одного з них не проявляється симптоматика захворювання. Обом партнерам рекомендується утримуватися від статевих контактів на час лікування.

Профілактика хламідіозу

Уникати зараження C. trachomatis можна, дотримуючись нескладних профілактичних методів:

1. Використання презервативів під час кожного статевого акту будь-якої форми.
2. Проходження регулярних медичних обстежень.
3. Уникнення випадкових статевих зв’язків.
4. Підтримування високого рівня особистої гігієни.
5. Чесне спілкування із сексуальними партнерами про ваше здоров’я.

Для зниження ризику поширення інфекцій важливою є самоосвіта кожної людини про шляхи передачі та наслідки ЗПСШ.

Хламідіоз є досить серйозним захворюванням, яке може призвести до неприємних наслідків, якщо його не лікувати. Однак за умови своєчасної діагностики та адекватного лікування, запропонованого медичним фахівцем, уникнути ускладнень цілком можливо. Подбайте про своє інтимне здоров’я!