Що таке синусит? Синусит — це запалення слизової оболонки пазух носа через вплив алергенів, грибків, вірусів або бактерій. Патологія може торкнутися як однієї, так і кількох придаткових носових пазух.

Симптоми синуситу

Основними ознаками запального процесу є порушення носового дихання, закладеність носа та болючі відчуття в проєкції його пазух. Найчастіше хвороба є ускладненням респіраторного захворювання та має широке поширення у дітей та дорослих.

На тлі запального процесу яскраво виражені такі симптоми синуситу:

• підвищення температури;
• виникнення головного болю;
• поява болю, що давить, в області запалених пазух;
• виникнення набряклості в області повік і носа;
• відділення серозно-гнійного вмісту з носа.

Ускладнення синуситу

Якщо запалення ніяк не лікувати, воно може негативно позначитися на здоров’ї людини. Через постійну закладеність носа спотворюється смак і нюх, а також знижується якість нічного сну. Своєю чергою порушення функції дихання призводить до зниження тиску в легенях і накопичення надлишкової кількості вологи, що призводить до появи задишки. Наступним етапом може стати збільшення обсягу тканин (гіпертрофія) назальної порожнини, утворення поліпів у носі та навіть розвиток бронхіальної астми.

Найбільш небезпечним ускладненням синуситу є менінгіт, що виникає при запаленні клиноподібної та решітчастої пазухи. Також занедбаність патології може призвести до розвитку остеомієліту та абсцесу головного мозку.

Загалом запалення може зачіпати кістки черепа, слуховий апарат, легені, нерви ока, печінку чи очницю. Несвоєчасна та неадекватна терапія захворювання може призвести до повної сліпоти, некрозу тканин, розвитку сепсису, появи свищів, енцефаліту та інших серйозних ускладнень.

Види синуситу

За кількістю уражених пазух захворювання поділяється на одно- чи двосторонній синусит, а формою перебігу — гострий або хронічний синусит.

По локалізації області запалення захворювання включає:

1. Гайморит (одонтогенний, максилярний або верхньощелепний синусит) — запалення верхньощелепної пазухи.
2. Сфеноїдит — запалення клиноподібної пазухи.
3. Фронтит (фронтальний синусит) — запальний процес у лобових пазухах.
4. Етмоїдит (етмоїдальний синусит) — запалення решітчастого лабіринту.

Також залежно від факторів, що викликали хворобу, виділяють:

• алергічний синусит — запалення слизової оболонки носових пазух внаслідок алергічного нежитю;
• бактеріальний синусит — запалення в придаткових пазухах носа з утворенням гнійних мас;
• вазомоторний синусит — патологія слизової оболонки носа через порушення процесів регуляції тонусу кровоносних судин;
• вірусний синусит — запалення пазух носа вірусної етіології;
• гнійний синусит — поява патогенних мікроорганізмів і бактерій у придаткових пазухах носа;
• грибковий синусит — запалення приносових пазух грибкової природи.

За характером запалення слизової та приносових пазух виділяють катаральний (запалення епітелію однієї чи одразу декількох приносових пазух) та поліпозний (запалення піднебінних мигдаликів(ангіна)) синусити.

Причини виникнення синуситу

Ключова причина появи та розвитку синуситу полягає у порушенні відтоку серозного вмісту з пазух носа, що проходить через вузькі канали до порожнини носа. Виникнення запального процесу пов’язане з відсутністю виходу рідини та її накопиченням у пазусі носа. До закорковування каналів може призвести безліч причин:

• грибкове ураження, що виникає внаслідок безконтрольного прийняття антибіотиків або інфікування;
• алергічні реакції;
• отруєння хімічними речовинами чи тривале вдихання холодного повітря;
• деформації внутрішньоносових структур (аномалії будови чи викривлення носової перегородки);
• на фоні вірусної чи бактеріальної інфекції.

Діагностика синуситу

Діагностувати хворобу отоларинголог може на підставі наявної клінічної картини та у процесі огляду пацієнта. На першому прийомі ретельному огляду методом риноскопії (спеціальне мініатюрне дзеркало з камерою та підсвічуванням) піддаються горло, ковтка та носові пазухи пацієнта. Це допоможе лікарю виявити можливі аномалії розвитку, вузькість носових ходів, стороннє тіло, новоутворення, поліпи.

Для уточнення діагнозу використовують такі лабораторні та інструментальні методи дослідження:

1. Діагностична пункція.
2. Гістологічне дослідження.
3. Алергічні проби.
4. Бактеріологічне дослідження мазка із носа.
5. Рентгенографія пазухи носа.
6. Магнітно-резонансна (МРТ) та комп’ютерна (КТ) томографія приносових пазух.

За результатами діагностики лікар-оториноларинголог призначить лікування, а за потреби перенаправить на консультації до іншого фахівця (алерголога, онколога чи травматолога).

Лікування синуситу

Сучасна оториноларингологія підрозділяє лікування синуситу на три методики: консервативна терапія, фізіотерапія та хірургічне втручання (операція).

План лікування консервативним методом включає прийом на постійній основі різних груп медикаментів:

• антигістамінні препарати;
• системні антибіотики;
• бактеріальні лізати;
• антисептики;
• судинозвужувальні спреї та краплі.

Для очищення пазух від зайвого гною зі слизу ЛОР-лікарі використовують один із наступних методів: промивання придаткових пазух через співустя, лікування ЯМІК-катетером або “зозуля” (промивання по Проетцу).

Що стосується фізіотерапії, то сюди відносять такі процедури:

1. Магнітотерапія.
2. Інгаляція з небулайзером.
3. Голкорефлексотерапія.
4. Внутрішньоносова блокада.
5. Кварц.
6. Електрофорез.
7. Ультрависокочастотна (УВЧ) терапія.

До оперативного втручання хірурга вдаються лише у випадку, якщо перші два методи виявилися неефективними. Проведена кваліфікованим фахівцем операція допоможе назавжди позбутися “перешкоди”, яка заважає фізіологічному очищенню пазух носа. До таких процедур належать:

• полісинусотомія — хірургічне втручання на декількох пазухах з обох боків;
• балонна синусопластика — розширення вхідного співустя лобової та гайморової придаткових пазух носа;
• гаймороетмоідотомія — одночасний розтин верхньощелепної та решітчастої пазух;
• гемісинуситомія — операція на двох і більше пазух носа з одного боку;
• сфеноїдитомія — видалення патологічного вмісту клиноподібної пазухи;
• етмоїдотомія — усунення аномалій та патологій решітчастого лабіринту;
• фронтотомія — операція на лобовій пазусі;
• гайморотомія — розтин верхньощелепної пазухи для формування сполучення між пазухою та порожниною носа, висічення змінених тканин;
• пункція гайморової пазухи — видалення вмісту пазухи через прокол.