Дуоденіт є одним із поширених захворювань травної системи, яке часто супроводжується іншими патологіями шлунково-кишкового тракту. Згідно з дослідженнями, близько 15-20% населення планети страждає від різних форм запалення дванадцятипалої кишки.

Своєчасне виявлення цієї патології та правильно підібране лікування дуоденіту дозволяють уникнути серйозних ускладнень та покращити якість життя пацієнта.

Що таке дуоденіт?

Дуоденіт — це запальний процес, який вражає слизову оболонку дванадцятипалої кишки. Дванадцятипала кишка є початковим відділом тонкої кишки, що  безпосередньо з’єднується зі шлунком. Саме тут відбувається змішування їжі з жовчю та панкреатичним соком, що забезпечує подальше засвоєння поживних речовин.

При запаленні дванадцятипалої кишки порушується її моторна функція, секреція травних ферментів та всмоктування поживних речовин. Слизова оболонка кишки набрякає, червоніє, на ній можуть з’являтися ерозії та виразки. Це призводить до порушення процесу травлення, виникнення больового синдрому та інших неприємних симптомів.

Чим небезпечний?

Без належного лікування ця недуга може призвести до цілої низки ускладнень:

• Захворювання може набути хронічної форми, яка важко піддається лікуванню;
• На тлі цієї хвороби часто розвиваються ерозії та виразки, які можуть призвести до кровотечі та перфорації стінки кишки;
• Тривалий запальний процес підвищує ризик виникнення онкологічних захворювань кишківника;
• Порушується всмоктування поживних речовин, що може призвести до авітамінозу та інших метаболічних порушень;
• Хронічне запалення здатне спровокувати рубцеві зміни тканин, що призводить до звуження просвіту кишки та порушення прохідності.

Особливу небезпеку становить ерозивний дуоденіт , при якому на слизовій оболонці утворюються множинні ерозії, що підвищує ризик виникнення кровотечі.

Види

Залежно від характеру перебігу та патологічних змін вказане захворювання класифікують на кілька видів:

1. Гострий дуоденіт – характеризується раптовим початком, вираженими симптомами та швидким розвитком запального процесу. Зазвичай виникає внаслідок харчового отруєння, інфекції або прийому певних медикаментів.
2. Хронічний дуоденіт – має тривалий перебіг із періодами загострення та ремісії. Формується внаслідок недолікованого гострого процесу або через постійний вплив негативних факторів.
3. Ерозивний дуоденіт – супроводжується утворенням ерозій на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.
4. Катаральний – характеризується запаленням та набряком поверхневого шару слизової без глибоких пошкоджень.
5. Атрофічний – призводить до поступового витончення та атрофії слизової оболонки кишки, що порушує її функції.
6. Гастродуоденіт – комбіноване запалення шлунка і дванадцятипалої кишки, яке часто діагностується як єдиний патологічний процес через анатомічну близькість цих органів.

Окремо слід відзначити вторинний дуоденіт, який розвивається на тлі інших захворювань (панкреатиту, холециститу, гастриту) та може мати специфічні особливості перебігу.

Стадії

Процес розвитку цієї патології проходить кілька послідовних стадій:

1. Початкова стадія – характеризується незначним запаленням слизової оболонки, набряком та гіперемією (почервонінням). Симптоми виражені слабко, можуть виникати періодичні болі та дискомфорт.
2. Стадія виражених змін – запальний процес поглиблюється, з’являються більш виражені структурні зміни слизової оболонки. Симптоматика стає яскравішою, больові відчуття посилюються.
3. Стадія ускладнень – виникають ерозії, виразки, можливі кровотечі. При хронічній формі може розвиватися атрофія слизової оболонки.
4. Стадія рубцевих змін – при тривалому перебігу захворювання формуються рубці, які можуть призводити до деформації та звуження просвіту дванадцятипалої кишки.

Важливо зазначити, що гострий дуоденіт та хронічний дуоденіт мають відмінності у стадіях розвитку. При гострій формі процес розвивається швидше і може швидко прогресувати при адекватному лікуванні, тоді як хронічна форма характеризується тривалим перебігом із чергуванням періодів загострення та ремісії.

Причини виникнення

При дуоденіті причини його виникнення різноманітні, і часто захворювання розвивається під впливом кількох факторів одночасно. 

1. Інфекційні фактори:
   • Бактерія Helicobacter pylori;
   • Кишкові інфекції (сальмонельоз, дизентерія, ротавірусна інфекція);
   • Паразитарні інвазії (лямбліоз, аскаридоз).
2. Хімічні фактори:
   • Тривалий прийом нестероїдних протизапальних препаратів (аспірин, ібупрофен);
   • Зловживання алкоголем та міцною кавою;
   • Вплив токсичних речовин, що надходять з їжею або ліками.
3. Аліментарні фактори:
   • Нерегулярне та неправильне харчування;
   • Зловживання гострою, жирною, смаженою їжею;
   • Надмірне споживання консервантів та харчових добавок.
4. Механічні фактори:
   • Травми слизової оболонки кишки під час інструментальних досліджень;
   • Великі частки неперетравленої їжі.
5. Супутні захворювання травної системи:
   • Виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки;
   • Гастрит;
   • Панкреатит;
   • Холецистит та жовчнокам’яна хвороба, що порушують відтік жовчі.
6. Ендокринні та метаболічні порушення:
   • Цукровий діабет;
   • Захворювання щитоподібної залози;
   • Порушення обміну речовин.
7. Нервово-психічні фактори:
   • Хронічний стрес та нервове перенапруження;
   • Депресивні стани.
8. Генетична схильність:
   • Спадкова слабкість захисних бар’єрів слизової оболонки.
   • Особливості будови та функціонування травної системи.

Розуміння основних причин дуоденіту дозволяє правильно підібрати лікування та розробити ефективну програму профілактики рецидивів захворювання.

Симптоми дуоденіту

При дуоденіті симптоми можуть варіюватися залежно від форми, стадії та індивідуальних особливостей організму пацієнта. Загальна клінічна картина запалення дванадцятипалої кишки наступна:

• Біль у правому підребер’ї або навколо пупка, який виникає через 1,5-2 години після прийому їжі та може посилюватися вночі або натщесерце. Після прийому їжі або антацидних препаратів може тимчасово зменшуватися.
• Диспепсичні розлади: ранкова нудота, відрижка кислим або гірким, печія,  метеоризм та здуття живота, діарея або закреп.
• Слабкість та швидка втомлюваність.
• Зниження апетиту.
• Зниження маси тіла при тривалому перебігу захворювання.

Залежно від форми захворювання, воно може супроводжуватися такими проявами:

• Гострий дуоденіт характеризується інтенсивним болем, вираженою нудотою, можливим блюванням та підвищенням температури тіла.
• Хронічний дуоденіт має менш виражені, але більш тривалі симптоми, які періодично загострюються. Характерні тупі болі, періодичні розлади травлення.
• Ерозивний дуоденіт може супроводжуватися кров’ю в калі (чорний, дьогтеподібний кал) або блювотних масах, анемією через хронічну крововтрату.
• Гастродуоденіт поєднує симптоми запалення шлунка і дванадцятипалої кишки – біль виникає як відразу після їжі, так і через певний час, спостерігаються різноманітні диспепсичні розлади.

Ускладнення

Без своєчасного та адекватного лікування ця патологія може призвести до серйозних ускладнень:

• Формування виразок 
• Розвиток ерозивного дуоденіту, який є передвісником виразкової хвороби.
• Кровотечі
• Перфорація стінки дванадцятипалої кишки
• Стеноз (звуження) просвіту дванадцятипалої кишки
• Малабсорбція – порушення всмоктування поживних речовин, вітамінів та мінералів, що призводить до розвитку авітамінозу, анемії, дистрофічних змін у тканинах.
• Панкреатит.
• Холецистит і холангіт – порушення відтоку жовчі внаслідок набряку слизової оболонки в ділянці великого дуоденального сосочка.
• Дуоденостаз – порушення моторики дванадцятипалої кишки.
• Онкологічні захворювання.
• Психоемоційні розлади.

Діагностика дуоденіту

Для встановлення точного діагнозу та визначення його форми необхідне комплексне обстеження, яке включає лабораторні та інструментальні методи дослідження. Діагностичний процес зазвичай починається з детального збору анамнезу та фізикального обстеження пацієнта.

Основні методи діагностики цієї патології наступні:

• Лабораторні дослідження:
  • Загальний аналіз крові;
  • Біохімічний аналіз кров;
  • Аналіз калу на приховану кров;
  • Аналіз на Helicobacter pylori;
  • Копрограма.
• Ендоскопічні методи:
  • Езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС);
  • Хромоендоскопія – дослідження з використанням барвників для виявлення змін слизової;
  • Ендоскопічна ультрасонографія – комбінація ендоскопії та ультразвукового дослідження для оцінки глибини ураження стінки кишки.

• Біопсія – дозволяє визначити характер запального процесу, виявити атрофічні зміни, метаплазію, дисплазію та наявність H. pylori.
• Рентгенографія з контрастуванням.
• Комп’ютерна томографія.
• Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини..

• pH-метрія – вимірювання кислотності шлункового соку.
• Манометрія – оцінка моторної функції дванадцятипалої кишки та тиску в її порожнині.
• Дуоденальне зондування – дослідження жовчі та секрету підшлункової залози.

Для диференційної діагностики дуоденіту з іншими захворюваннями травної системи (виразкова хвороба, пухлини, функціональні розлади) може знадобитися проведення додаткових специфічних досліджень.

Комплексний підхід до діагностики дозволяє не лише підтвердити наявність дуоденіту, але й встановити його форму, стадію, виявити причини виникнення та супутні захворювання, що має вирішальне значення для призначення ефективного лікування.

Методи лікування дуоденіту

Лікування дуоденіту повинно бути комплексним і спрямованим не лише на усунення симптомів, але й на ліквідацію причин, що викликали захворювання. Терапевтичний підхід залежить від форми та стадії захворювання, наявності ускладнень та наявності супутніх патологій.

Основними напрямками в лікуванні запалення дванадцятипалої кишки є:

Медикаментозне лікування

Етіотропна терапія спрямована на усунення причини захворювання. До неї належать антибактеріальні препарати при виявленні Helicobacter pylori, такі як амоксицилін, кларитроміцин та метронідазол.

Антисекреторні препарати зменшують секрецію соляної кислоти в шлунку, що знижує кислотне навантаження на дванадцятипалу кишку. До цієї групи належать інгібітори протонної помпи, як-от омепразол, пантопразол та езомепразол, а також блокатори H2-гістамінових рецепторів – ранітидин та фамотидин.

Антациди та обволікаючі засоби нейтралізують соляну кислоту та захищають слизову оболонку від агресивного впливу.

Гастроцитопротектори підвищують захисні властивості слизової оболонки. До них належать сукральфат, ребаміпід та препарати цинку.

Ферментні препарати покращують процеси травлення та знижують навантаження на травну систему. Це панкреатин та його комбінації, а також комбіновані ферментні препарати з жовчними кислотами.

Прокінетики нормалізують моторику шлунка та дванадцятипалої кишки.

Спазмолітики зменшують больовий синдром за рахунок розслаблення гладкої мускулатури. 

Препарати для відновлення мікрофлори кишківника включають пробіотики, пребіотики і синбіотики.

Гепатопротектори застосовуються при супутніх захворюваннях печінки та жовчного міхура. До них належать урсодезоксихолева кислота, силімарин та фосфоліпіди.

Вітамінотерапія особливо важлива при хронічному перебігу хвороби з порушенням всмоктування. Вона включає вітаміни групи В, вітамін С та комплексні полівітамінні препарати.

Хірургічне лікування

Хірургічні методи лікування дуоденіту застосовуються при розвитку ускладнень, які неможливо усунути консервативним шляхом. До таких методів терапії належать:

1. Ендоскопічні методи — зупинка кровотечі з ерозій та виразок за допомогою ендоскопічних методів (коагуляція, кліпування, ін’єкційний гемостаз), бужування або ендоскопічне розширення ділянок стенозу та ендоскопічна поліпектомія при виявленні поліпів.
2. Класичні хірургічні втручання — резекція частини дванадцятипалої кишки при множинних виразках, що не піддаються консервативному лікуванню, ушивання перфоративних отворів, операції на жовчовивідних шляхах при порушенні відтоку жовчі, ваготомія.

Реабілітація

Після успішного лікування пацієнту необхідний період реабілітації, спрямований на відновлення нормального функціонування травної системи та профілактику рецидивів захворювання:

• Підтримуюча медикаментозна терапія: прийом гастропротекторів, ферментні препарати.
• Фізіотерапевтичні методи: електрофорез з протизапальними препаратами, магнітотерапія, лазеротерапія, озокеритотерапія.
• Санаторно-курортне лікування.
• Психотерапія та методи релаксації.
• Лікувальна фізкультура.

Дієта

При дуоденіті дієта є одним із найважливіших компонентів лікування та реабілітації. Дієта при запаленні дванадцятипалої кишки повинна бути спрямована на зменшення подразнення слизової оболонки, нормалізацію секреторної та моторної функції кишківника.

Пацієнту потрібно регулярно харчуватися 4-6 разів на день, споживати їжу невеликими порціями. 

Слід уникати дуже гарячої та дуже холодної їжі. Оптимальна температура страв — 37-40°C.

При загостренні захворювання страви мають бути протертими, вареними або приготованими на пару. У період ремісії можна поступово вводити подрібнену їжу.

Необхідно виключити продукти, що стимулюють секрецію шлункового соку, такі як міцні бульйони, консерви та копченості. Слід обмежити вживання солі, спецій та кислих продуктів, а також повністю виключити алкоголь, міцну каву та газовані напої.

Рекомендовані продукти: нежирні сорти м’яса та риби, кисломолочні продукти з низьким вмістом жиру, каші на воді або розведеному молоці, некислі фрукти та овочі в печеному, вареному або тушкованому вигляді. Корисними є супи на овочевому відварі, яйця, нерафіновані рослинні олії та неміцний чай з трав’яними відварами.

Слід повністю виключити з раціону жирні сорти м’яса та риби, смажені та копчені страви, консерви, ковбаси, маринади, гострі приправи, солоні та мариновані овочі, кислі фрукти та ягоди, здобне тісто, свіжу випічку, алкогольні та газовані напої, міцна кава та чай, шоколад, какао та морозиво.

Профілактика захворювання

Правильний підхід до профілактики дозволяє знизити ризик розвитку запалення та ускладнень:

• Раціональне харчування з дотриманням режиму харчування (регулярні прийоми їжі, відсутність переїдання). Збалансований раціон з достатньою кількістю білків, жирів, вуглеводів, вітамінів та мінералів..
• Відмова від вживання алкоголю, куріння, обмеження вживання міцної кави та чаю.

Уникнення безконтрольного прийому нестероїдних протизапальних препаратів.

• Своєчасне лікування супутніх захворювань шлунка (гастрит), жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, підшлункової залози (панкреатит).
• Уникнення стресових ситуацій.
• Регулярне проходження профілактичних медичних оглядів, консультація гастроентеролога при появі перших симптомів захворювань травної системи.
• Підтримка нормальної маси тіла.
• Зміцнення імунітету шляхом загартовування, приймання вітамінів.
• Санаторно-курортне лікування.

Ефективна профілактика захворювання можлива лише за умови комплексного підходу та постійного дотримання здорового способу життя.

Дуоденіт – це серйозне захворювання травної системи, яке потребує уважного ставлення як з боку пацієнта, так і з боку лікаря. Запалення дванадцятипалої кишки може суттєво погіршувати якість життя та призводити до серйозних ускладнень, якщо вчасно не діагностувати та не лікувати його.

Комплексний підхід, що включає медикаментозне лікування патології, дієтотерапію, корекцію способу життя та усунення етіологічних факторів, дозволяє досягти стійкої ремісії навіть при хронічному дуоденіті.