Систему травлення людини складають органи шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та допоміжні органи, до яких належать жовчний міхур, слинні залози, підшлункова залоза та інші. Нормальна робота системи забезпечується з допомогою здорового функціонування кожного з них.

Проте складові нормального функціонування травлення нерідко піддаються різноманітним захворюванням, наприклад, панкреатиту.

Що таке панкреатит?

Панкреатит — це запальна патологія підшлункової залози, для якої характерна недостатність функцій органу внаслідок поступового заміщення паренхіматозної тканини сполучного органу. З кожним роком кількість пацієнтів, в анамнезі яких виявляється така медична проблема, зростає в геометричній прогресії.

Різновид цієї хвороби поділяється на такі види:

1. Гострий панкреатит — запальний процес підшлункової, для якого характерне порушення обміну ферментів, гострий перебіг захворювання та некротичне ураження клітин органу, а також подальша його дистрофія.
2. Хронічний панкреатит — патологічний стан підшлункового органу, що розвивається на тлі впливу різних етіологічних факторів або є наступною стадією гострого панкреатиту. Неприродний стан залози супроводжується фіброзом та деструкцією тканин органу.

Симптоми

Найпоширенішим симптомом нападу панкреатиту є несподіваний сильний біль у верхній частині живота. Найчастіше причинами болю при панкреатиті є прийом великої кількості алкоголю або жирної їжі. Для легкої форми захворювання характерне відчуття дискомфорту в області епігастрії та неінтенсивні оперізуючі болі, що віддають за грудину, в область лівої лопатки, поперек.

Загальна картина симптомів гострого панкреатиту:

• гострі болючі відчуття в області підшлункової (на початку хвороби);
• тривала висока температура тіла при панкреатиті (від 37 до 38°C);
• здутість живота;
• біль різної інтенсивності в лівому боці;
• жовтушність, блідість, синюшність слизових та шкіри;
• різко виражена інтоксикація;
• загальна напруженість м’язів, а також присутність подразнення очеревини або симптомів перитоніту (на пізніших стадіях патології).

До того ж розвиток некротичних процесів в органі супроводжується дуже сильними болями, вплив яких може призвести до раптової серцевої недостатності та навіть больового шоку. При цьому до больових відчуттів додаються порушення дефекації, сильна слинотеча та блювання.

До ознак хронічного панкреатиту належать:

• поява жовтяничного кольору у білків очей та шкіри;
• відчутний біль у верхній частині живота та епігастрії;
• поширення болю в ліву здухвинну кістку, лопатку, шию та плече;
• при промацуванні підшлункова залоза нагадує щільний тяж;
• свердлильний, пекучий, що розпирає або давить характер болю;
• зростання сили болю при вживанні важких для організму продуктів (алкоголь, гострі, жирні, сирі, смажені овочі, солодкі фрукти, консервація тощо) або після “щільного” прийому їжі протягом дня;
• поступальний чи тривалий характер нападів болю;
• різка втрата ваги без застосування додаткових зусиль від самої людини (збільшення фізичних навантажень, дотримання дієти при панкреатиті тощо);
• хворобливе чи утруднене травлення, що супроводжується порушеннями нормальної діяльності шлунка.

Причини

До найпоширеніших причин панкреатиту можна віднести:

• наявність вроджених проблем розвитку органів травної системи, у тому числі самої підшлункової;
• харчову алергію;
• хімічну та алкогольну інтоксикацію;
• наявність травм та поранень у ділянці живота;
• прихильність до неправильної моделі живлення;
• наявність додаткових інфекцій (гепатит, свинка та інших);
• спадковість, що обумовлена ​​дефектами обміну амінокислот;
• проходження певної медикаментозної терапії (вживання знеболювальних препаратів, антибіотиків, цитостатиків, сульфаніламідів, кортикостероїдів тощо).

У разі гострого панкреатиту патологія супроводжується інфільтрацією паренхіми підшлункової залози, запаленням та омертвінням ділянок тканин органу. Тривале та сильне запалення у тканинах призводить до утворення порожнин, які заповнені некротичними масами та гноєм. Також це призводить до розвитку розплавлення тканини, що у результаті обертається розвитком фіброзу. У легкій формі гострий панкреатит проявляється набряком підшлункової тканини.

Для загострення хронічного панкреатиту характерний розвиток більш важких станів, крім набряку самої залози. Йдеться про крововилив у паренхіму, омертвіння ділянок тканин органу, розростання сполучної тканини, склерозування клітин та атрофії, рубцеві зміни, порушення прохідності проток та інших наслідків розвитку патології. Неприродні процеси ведуть до зменшення розмірів підшлункової та придбання нею щільної консистенції.

Діагностика захворювання

Діагностика панкреатиту включає кілька етапів, оскільки для цього захворювання важливий комплексний підхід. Так, щоб поставити такий діагноз, лікарю необхідно вивчити історію хвороби пацієнта, зібрати анамнез, провести комплексне обстеження та вивчити результати досліджень.

Зокрема, лабораторні дослідження можуть включати:

• імуноферментні аналізи (ІФА);
• коагулограму;
• загальні аналізи сечі та крові;
• копрологічний аналіз;
• рівень глюкози у крові;
• глюкозотолерантний тест;
• біохімічний аналіз крові.

Завдяки здачі лабораторних аналізів фахівці виявляють запалення, оцінюють його активність та можуть визначити ступінь порушення функціонування органу.

До інструментальних методів діагностики панкреатиту належать:

• ультразвукове дослідження (УЗД) органів черевної порожнини — показує стан печінки, жовчного та його проток, а також наявність новоутворень або каміння в самій підшлунковій;
• рентгенографія (дуоденографія);
• комп’ютерна томографія (у разі нестачі інформації після рентгенодіагностики та УЗД);
• ендоскопічна “ретроградна холангіопанкреатографія” (ЕРХПГ) — необхідна для виявлення порушень проток підшлункової залози;
• гастроскопія;
• внутрішньовенна холеграфія;
• радіонуклідна холецистографія;
• езофагогастродуоденоскопія.

Лікування

Процес лікування панкреатиту залежить від симптоматичних проявів та виду захворювання, а також етіопатогенезу хвороби. У разі тяжкого стану та сильних болях обов’язкова госпіталізація пацієнта до стаціонару.

Нехірургічне лікування при панкреатиті включає:

• дотримання голодування для природного зменшення секреції підшлункової (від трьох до п’яти днів);
• замісну терапію;
• профілактику розвитку ускладнень;
• антиферментну терапію (необхідна для того, щоб протеолітичні ферменти втратили активність);
• лікарське блокування болю;
• нормалізацію балансу електролітів та рідини;
• протимікробну терапію (у разі приєднання інфекції).

Операція обов’язкова у разі наявності підозр на онкологію, запалення очеревини, холедохолітіазу, гнійних процесів, геморагічного панкреонекрозу та інших патологій, що ускладнюють відтік панкреатичного секрету та несуть реальну небезпеку для життєдіяльності людини.

Профілактика

Ключовим методом боротьби з появою панкреатиту є відмова від тютюнопаління, а також зловживання енергетичними та спиртними напоями. Не менш важливим також є коригування гастрономічних звичок, своєчасне лікування хвороб травної системи та дотримання правил здорового способу життя (ЗСЖ).

Загальна профілактика панкреатиту включає такі дії:

• дрібне харчування при панкреатиті;
• відмова від вживання солодких напоїв та алкоголю;
• зведення стресових ситуацій до мінімуму;
• скорочення вживання молочних продуктів;
• виключення з раціону кави, майонезу, солінь, шоколаду, консервованих продуктів, фруктових нектарів та наваристих бульйонів;
• вживання їжі виключно у теплому вигляді;
• повна відмова від напівфабрикатів, продуктів швидкого приготування та таких, що підвищують газоутворення;
• виключення з меню при панкреатиті навіть у невеликій кількості гострих, жирних та смажених страв;
• своєчасне звернення з проблемами органів шлунково-кишкового тракту до лікарів-фахівців.

Варто пам’ятати, що сам собою панкреатит не є остаточним вироком. Відповідальне ставлення до здоров’я та звернення за лікарською допомогою до кваліфікованих лікарів допоможе вам раз і назавжди забути про можливість існування такої хвороби.