Хвороби вуха, горла та носа є частими причинами звернення пацієнтів. А в осінньо-зимовий період однією з найпоширеніших недуг заведено вважати тонзиліт або простіше кажучи ангіну.

Що таке тонзиліт

Тонзиліт (J03 (гостра форма) і J35.0 (хронічна форма) по МКХ-10) — це інфекційна хвороба, що провокує запалення мигдаликів (найчастіше піднебінних) подразниками вірусного чи бактеріального походження.

Передача інфекції відбувається повітряно-краплинним шляхом. Схильність до захворювання проявляється в жінок у період вагітності (через ослабленість захисних механізмів організму), а також у дітей (зустрічається вдвічі частіше, ніж у дорослих). Уникнути неприємних відчуттів хвороби допоможе оперативне звернення до досвідченого лікаря-отоларинголога у комплексній клініці “CompliMed”.

Причини тонзиліту

До найпоширеніших причин появи захворювання відносять перенесений кір, скарлатину, ангіну, хламідії, стрептококи (зокрема, бактерії гемолітичного стрептокока групи A), грип, герпес та інші захворювання.

Розвиток хвороби може залежати як від безлічі факторів (недостатнє харчування, стреси, великі навантаження, переохолодження, знижений імунітет, забрудненість навколишнього середовища, несприятливі кліматичні умови, викривлення носової перегородки), так і супутніх захворювань (карієс зубів, гнійний гайморит, утворення поліпів або аденоїдів носа).

Симптоми тонзиліту

Сучасна медицина виділяє такі ознаки тонзиліту:

• зміна у розмірах лімфатичних вузлів;
• сильний біль при ковтанні їжі;
• мігрень;
• загальний занепад сил;
• сильний кашель (буквально до блювання);
• пересихання слизової оболонки горла;
• підвищення температури при тонзиліті (до 40°C) після нещодавно перенесеної застуди.

На початковому етапі захворювання симптоми хвороби виявляються досить гостро — виникає гострий біль у горлі, що посилюється при розмові та ковтанні, сильний біль у суглобах і м’язах, загальна слабкість, лихоманка та озноб, головний біль, швидке підвищення температури тіла, збільшення лімфовузлів, блювання та біль у животі, нудота.

Яскравою ознакою захворювання є збільшення піднебінних мигдаликів, помітити яке зможе лікар-отоларинголог під час огляду горла. Залежно від форми хвороби мигдалики мають характерне колірне забарвлення (при хронічному — темно-червоне, при гострому — червоне). На додаток, у процесі розвитку хвороби на мигдаликах можуть накопичуватися виразки, гнійники, плівка та білий наліт.

Захворювання може тривати від 5 днів до тижня. У разі відсутності ускладнень хворий йде на одужання, при цьому лімфатичні вузли ще можуть бути збільшені від 10 до 12 днів.

Види тонзиліту

За формою течії хвороби поділяють хронічний і гострий види тонзиліту. Перший також поділяється на односторонній і двосторонній хронічний тонзиліт (залежно від кількості вогнищ запалення), а також компенсовану та декомпенсовану форму тонзиліту (залежно від сили запалення). Другий розподіляється на такі підвиди:

1. Алергічний тонзиліт — запалення мигдаликів викликане впливом як зовнішнього середовища, так і невилікуваних осередків інфекції (вірусні захворювання, поліпи, гайморит, аденоїдит, карієс, викривлення носової перегородки).
2. Гнійний тонзиліт — гостре запалення піднебінних мигдаликів, яке супроводжується утворенням на поверхні гнійників різних форм і розмірів.
3. Грибковий тонзиліт (тонзиломікоз) — часто виникає на тлі тривалого лікування антибіотиками.
4. Катаральний тонзиліт — невелике ураження мигдаликів, захворювання протікає без температури.
5. Лакунарний тонзиліт — запальний процес обмежений лакунами мигдаликів.
6. Рекурентний тонзиліт — повторний випадок запального процесу, викликаного великою кількістю різноманітних бактеріальних збудників. Раніше вважався загостренням хронічної форми.
7. Рецидивуючий тонзиліт — гостре запалення, повторно викликане одним і тим же збудником.
8. Стафілококовий тонзиліт — найскладніша форма захворювання, при якій збудники (стафілококова інфекція) покривають мигдалики гнійним нальотом, утворюють пробки та важко піддаються терапії.
9. Фолікулярний тонзиліт — інфекційне захворювання, при якому мигдалики покриваються білими точками та значно збільшуються у розмірах.

Залежно від збудника (вірус або бактерія) виділяють вірусний і бактеріальний тонзиліт відповідно.

Загострення хронічного тонзиліту

До факторів, що сприяють загостренню хронічної форми хвороби, належать:

• робота у загазованому чи запиленому місці;
• вживання брудної води з домішками;
• вживання менше ніж 2 літрів води на день;
• погані умови довкілля (радіація, задимленість, наявність шкідливих підприємств поруч із будинком);
• нестача відпочинку;
• недосипання;
• часті стреси та нерви;
• хронічна втома.

Загострення хронічної форми супроводжується процесом огрубіння лімфоїдної тканини та утворенням рубців на лакунах. У цих місцях утворюються гнійні осередки, що містять гній, мікроби та залишки їжі, які потрапляють до інших органів із кров’ю. Характерний біль при пальпації, збільшення лімфовузлів, запаморочення, головний біль, ломота в тілі та м’язах, появи слабкості, підвищення температури тіла до показника 38°C і вище.

Постійний запальний процес може спричинити алергію, а загострення хвороби може призвести до паратонзилярного абсцесу (ускладнення ангіни).

Діагностика тонзиліту

Діагностувати хворобу можна тільки в кабінеті лікаря-отоларинголога. При цьому хронічну форму захворювання не можна діагностувати в період загострення (ангіни) за допомогою стандартних лабораторних методів (цитологічного та бактеріального досліджень, аналізів крові), інакше існує величезний ризик сплутати його з гострим перебігом процесу. Для успіху діагностики хронічної форми лікар має провести аналіз групи місцевих і загальних симптомів, а також об’єктивних ознак. Зокрема, характерною рисою є часті ангіни та гнійний вміст у “криптах” (складки та ходи мигдаликів).

Лікування тонзиліту

Як лікувати захворювання? Сучасна оториноларингологія виділяє такі ефективні методи:

1. Загальна терапія — включає різні фізіотерапевтичні процедури (діатермія, фонофорез, лазерна терапія, опромінення ультрафіолетовим світлом коротких хвиль). Їх краще проходити при місцевих або загальних симптомах захворювання у перерві між його гострими формами.
2. Місцеве лікування — передбачає змазування мигдаликів та їх лакун розчинами йодогліцерину, люголю, йодної настойки тощо. Це сприяє зняттю гострого болю та нормалізації прийому води та їжі.

Хірургічне лікування тонзиліту

До видалення мигдаликів вдаються лише в тому випадку, якщо звичайне лікування не допомогло і хвороба може дати ускладнення (холангіогепатит, ендокардит, нефрит і ревматизм) іншим органам. До того ж мигдалики можуть опухнути так сильно, що людина просто задихатиметься від нестачі кисню. Тому якою б важливою частиною імунної системи мигдалики не були, у разі потреби слід їх оперувати.

Такого роду втручанням повинні займатися спеціалізовані хірурги. При цьому процес видалення відбувається не лише за допомогою скальпеля, а й інших менш болючих апаратних методів — електрокоагуляції, ультразвукової енергії, радіохвиль та лазера.

У всіх хірургічних операцій є свої переваги та недоліки, тому для вибору оптимального варіанту рекомендуємо проконсультуватися з лікарем.

Профілактика тонзиліту

Профілактичні методи боротьби з захворюванням включають:

• дотримання чистоти у приміщенні;
• регулярне відвідування стоматолога;
• загартовування та оздоровлення організму шляхом фізичної активності;
• повноцінне харчування, що включає вітаміни та поживні речовини;
• уникнення переохолодження;
• проведення вакцинації від грипу (перед холодною порою року);
• уникнення контактів із хворими людьми.

Хвороби вуха, горла та носа є частими причинами звернення пацієнтів. А в осінньо-зимовий період однією з найпоширеніших недуг заведено вважати тонзиліт або простіше кажучи ангіну.