Щороку тисячі людей вперше чують цей діагноз. Одні помічають легке тремтіння руки, інші — що стали рухатися повільніше. Хвороба Паркінсона — серйозне неврологічне захворювання, яке потребує своєчасного лікування. У цій статті розберемо усе про хворобу Паркінсона – що це, що відбувається в організмі, як розпізнати хворобу на ранньому етапі та що пропонує медицина.

Що таке хвороба Паркінсона?

Паркінсона Хвороба — це хронічне нейродегенеративне захворювання. У головному мозку поступово руйнуються нейрони, які виробляють дофамін. Він відповідає за координацію та плавність рухів. Коли дофаміну стає замало, мозок перестає правильно керувати тілом.

Хвороба найчастіше розвивається після 60 років. За міжнародною класифікацією хвороба Паркінсона МХК 10 позначається кодом G20. Згідно з даними ВООЗ, на цю патологію страждає понад 8,5 мільйона людей у всьому світі.

Хвороба Паркінсона: причини

Точної відповіді на питання, від чого виникає хвороба Паркінсона, у вчених поки що немає. Найімовірніше, це поєднання кількох факторів — генетичних, екологічних та вікових.

При хворобі Паркінсона причини поділяють на кілька груп.

1. Спадковість. Близько 10–15% випадків пов’язані з мутаціями в генах LRRK2, PINK1, PARKIN. Генетична схильність збільшує ризик виникнення хвороби Паркінсона. Але це не означає, що людина обов’язково захворіє. Якщо в родині був такий діагноз, це привід спостерігатися у невролога, а не причина для паніки.
2. Зовнішні фактори. Тривалий контакт з пестицидами, гербіцидами та важкими металами підвищує ймовірність захворювання.
3. Вік. Після 60 років нервова система зношується, її стійкість до пошкоджень знижується. Саме тому хвороба Паркінсона частіше зустрічається у літніх людей.

Черепно-мозкові травми, хронічний стрес, деякі лікарські препарати — також фактори ризику.

Як проявляється хвороба Паркінсона?

Спочатку симптоми Паркінсона людина часто може не помітити. Вона не поспішає до лікаря. А тим часом ознаки починають прогресувати.

Симптоми поділяють на рухові та нерухові.

Серед рухових ознак Паркінсона найбільш характерні чотири:

• Тремор спокою — тремтіння руки, ноги або підборіддя у стані розслаблення. Під час руху тремор зменшується.
• Брадікінезія — уповільненість рухів. Людині стає важче почати йти, застебнути ґудзик, встати зі стільця. Рухи втрачають автоматизм.
• Ригідність м’язів — підвищений тонус, кінцівки чинять опір пасивному згинанню. Виникають болі в м’язах і суглобах, які приймають за артрит.
• Постуральна нестабільність — порушення рівноваги. Людина втрачає баланс при зміні пози або повороті.

Серед нерухомових симптомів— порушення сну, депресія, зниження нюху, запори, підвищене слиновиділення. Ці прояви можуть виникати за кілька років до рухових порушень.

Стадії хвороби Паркінсона

Для хвороби Паркінсона класифікація використовує шкалу Хьона та Яра. Виділяють п’ять стадій патології:

1. Хвороба Паркінсона 1 стадія — симптоми є лише на одній стороні тіла. Тремор або легка скутість практично не заважають повсякденному життю.
2. Хвороба Паркінсона 2 стадія — симптоми охоплюють обидві сторони тіла. З’являються порушення постави, рухи стають повільнішими. Людина справляється самостійно, але вже докладає зусиль.
3. Третя стадія — додається постуральна нестабільність. Падіння стають реальним ризиком. При цьому людина, як і раніше, живе без сторонньої допомоги.
4. Хвороба Паркінсона, 4 стадія — обмеження функцій. Людина може стояти та робити кілька кроків, але вже потребує допомоги в побуті.
5. Хвороба Паркінсона, 5 стадія — повна залежність від оточуючих. Пересування можливе лише на інвалідному візку або в ліжку. Хворий потребує постійного догляду.

Хвороба Паркінсона: як діагностувати?

Перший крок — консультація невролога. Чим раніше поставлено діагноз, тим більше можливостей для підтримання якості життя. Діагноз ставиться на основі огляду, історії хвороби, виключення інших причин симптомів.

При підозрі на патологію діагностика захворювання Паркінсона включає кілька етапів.

• Неврологічний огляд, під час якого лікар оцінює тонус м’язів, швидкість рухів, наявність тремору, рефлекси.
• МРТ або КТ головного мозку, щоб виключити пухлини, інсульт.
• ПЕТ-сканування з маркером дофамінової системи (DAT-SPECT). Воно дозволяє побачити, наскільки знижена активність дофамінових нейронів.

На ранніх етапах виявити порушення буває складно, тому що перші симптоми Паркінсона маскуються під інші стани. Не відкладайте візит до лікаря при перших підозрілих симптомах, інакше наслідки хвороби Паркінсона людина відчує дуже швидко. 

Як лікувати хворобу Паркінсона?

Лікування повністю не зупиняє хворобу, але дає можливість зберегти звичну життєдіяльність. Це поєднання медикаментозної терапії, фізичної активності, хірургічного втручання.

Основа медикаментозного лікування Паркінсона — препарати, які заповнюють дефіцит дофаміну або імітують його дію. Леводопа перетворюється на дофамін безпосередньо в мозку, усуває рухові симптоми.

Агоністи дофамінових рецепторів призначають на ранніх стадіях або в поєднанні з леводопою. Інгібітори МАО-Б (разагілін, селегілін), інгібітори КОМТ уповільнюють розпад дофаміну, підсилюють дію основних препаратів.

У запущених випадках розглядають глибоку стимуляцію мозку (DBS). Хірург імплантує в мозок електроди, які під шкірою з’єднуються з нейростимулятором. Стимулятор надсилає імпульси, що нормалізують активність рухових ланцюгів.

Як уповільнити хворобу Паркінсона?

Повністю зупинити нейродегенерацію поки що неможливо. Але уповільнити прогресування — реально.

• Регулярні фізичні навантаження. Аеробні вправи, танці, плавання, скандинавська ходьба підтримують рухові функції. Заняття тай-чи допомагають зберегти рівновагу.
• Логопедичні заняття потрібні при порушеннях мовлення та ковтання.
• Ерготерапія допомагає адаптувати побут так, щоб зберегти незалежність якомога довше.

Профілактика хвороби Паркінсона

Щоб запобігти хворобі Паркінсона профілактика має бути такою:

• Фізична активність. Регулярні аеробні навантаження підтримують здоров’я нейронів, покращують роботу мозку.
• Обмеження контакту з токсинами (пестицидами, розчинниками, важкими металами) знижує ризик для тих, хто працює в потенційно небезпечних умовах.
• Кофеїн у помірних кількостях.

Якщо в родині були люди з хворобою Паркінсона, має сенс періодично проходити неврологічний огляд — особливо після 50 років.

Дієта та вправи

Якщо вже встановлено хворобу Паркінсона, дієта не лікує, але допомагає організму краще справлятися з хворобою та побічними ефектами терапії.

Середземноморський тип харчування — овочі, фрукти, риба, оливкова олія, горіхи — визнаний одним із найкорисніших для здоров’я мозку. Достатня кількість клітковини важлива через схильність до запорів, яка часто супроводжує цю недугу.

Окремий момент — взаємодія білків з леводопою. Їжа, багата на білок, знижує всмоктування препарату. Лікарі нерідко радять приймати леводопу за 30–60 хвилин до їди. Вживання не менше 1,5–2 літрів води на добу важливе для профілактики запорів і підтримки загального стану.

Фізичні вправи — не доповнення, а частина лікування. Силові тренування уповільнюють зниження м’язового тонусу. Вправи на рівновагу знижують ризик падінь. Розтяжка зменшує ригідність. Навіть 30–40 хвилин помірної активності 3–5 разів на тиждень дають відчутний результат.

Висновок

Строк, скільки живуть з хворобою Паркінсона залежить від своєчасної діагностики, грамотності лікування. Більшість пацієнтів довгі роки залишаються самостійними та соціально активними. Головне — не відкладати візит до фахівця при появі перших тривожних проявів.

Часті запитання про хворобу Паркінсона

Як перевірити, чи є у тебе хвороба Паркінсона?

Діагноз ставить тільки невролог на основі огляду та обстежень. Але повинні насторожити: тремор у спокої, уповільненість рухів, скутість м’язів, зміна почерку (він стає дрібним), тихий голос, порушення нюху. Якщо щось із цього присутнє — запишіться на прийом до лікаря.

Як починається хвороба Паркінсона?

Перші ознаки Паркінсона можуть з’явитися за кілька років до рухових порушень: порушується нюх, погіршується сон, виникають запори, змінюється настрій. Потім з’являється легкий тремор однієї руки або ноги у спокої, легка скутість. На цьому етапі більшість людей ще не звертаються до лікаря.

Як покращити стан при хворобі Паркінсона?

Регулярна фізична активність, суворий режим приймання препаратів, повноцінний сон і збалансоване харчування — впливають на самопочуття. Не менш важлива психологічна підтримка — як професійна, так і з боку близьких. Оптимально — спостерігатися у невролога, фізіотерапевта, логопеда, дієтолога. За вживання таких заходів при хворобі Паркінсона прогноз більш сприятливий.

Чи передається хвороба Паркінсона по спадковості?

При хворобі Паркінсона спадковість — тема, яка хвилює багатьох. У більшості випадків хвороба не передається безпосередньо у спадок. Генетичні мутації пояснюють лише близько 10-15% випадків. Якщо родич хворів на Паркінсона, ризик дещо вищий за середній, але це не означає, що хвороба обов’язково розвинеться.

Чи лікується хвороба Паркінсона?

Повністю — ні. На сьогодні це хронічне захворювання, яке неможливо вилікувати остаточно. Однак хвороба Паркінсона лікується в тому сенсі, що симптоми добре піддаються контролю.

Що буде, якщо не лікувати хворобу Паркінсона?

Якщо вам цікаво, чим небезпечна хвороба Паркінсона, то за відсутності лікування порушення швидко прогресує. Без терапії наростає нерухомість, частішають падіння, розвиваються когнітивні порушення, погіршується мова та ковтання. Якщо вже встановлено хворобу Паркінсона, наслідки та виживаність залежать саме від своєчасності та якості лікування. З належною терапією показник виживаності набагато вищий, ніж без неї.