Хвороби верхніх дихальних шляхів є досить частою причиною звернення пацієнтів до медичних клінік. Зазвичай люди схильні ігнорувати перші симптоми таких захворювань, що призводить до дуже болісного та неприємного їх перебігу. Щоб якось змінити ставлення пацієнтів до свого здоров’я, ми сьогодні детально поговоримо про одну з таких патологій.

Що таке ларингіт — визначення

Що являє собою ларингіт? Це запальне захворювання слизової оболонки гортані, яке вражає голосові зв’язки та призводить до хрипоти чи навіть тимчасової втрати голосу. Якщо процес лікування не провести вчасно, існує ризик поширення патологічного процесу на прилеглі органи та розвитку ускладнень.

Зазвичай ларингіт розвивається вже на тлі наявних захворювань (трахеїт, фарингіт) і поєднується з ними — у рідкісних випадках захворювання має самостійний характер. Патологія однаково поширена як у дорослих, так і у дітей.

Для маленьких пацієнтів (до 5 років, рідше – 7-8 років) хвороба може перерости в небезпечний гострий стенозуючий ларинготрахеїт або стеноз гортані (CA0H.5 за МКХ-11)  — є невідкладним станом, при якому потрібна термінова медична допомога.

Види ларингіту

Залежно від характеру перебігу захворювання поділяється на:

• гострий ларингіт (CA05.0 за МКХ-11) — характерно раптове появлення та яскрава симптоматика;
• хронічний ларингіт (CA0G за МКХ-11) — в характері перебігу хвороби виділяється чергування фаз ремісії та загострення, ознаки патології згладжені та виражені неяскраво.

Відштовхуючись від структурних змін слизової оболонки гортані, оториноларингологія виділяє:

• катаральний ларингіт — найпростіша форма захворювання;
• гіпертрофічний ларингіт — утворення на зв’язках зростань вузликової форми, що призводить до зміни голосу;
• атрофічний ларингіт — відбувається зрідження слизової гортані, в патологічний процес окрім гортані втягнена задня частина горлянки;
• геморагічний ларингіт — характерно наявність на слизовій гортані точкових крововиливів;
• стенозуючий або обструктивний ларингіт (CA06.0 за МКХ-11) — є причиною швидкого розвитку стиснення гортані (стенозу), зустрічається у дитини віком до 5 років.

Враховуючи етіологічний фактор, ларингіт у дорослих та дітей буває неінфекційного та інфекційного характеру. Зі свого боку останній поділяється на специфічну та неспецифічну (викликану ГРВІ та неспецифічними бактеріями) форми патології.

До речі, хвороба специфічного характеру поділяється на такі підвиди:

• туберкульозний ларингіт (1В10.З за МКХ-11) — поява згущень у вигляді горбиків на слизовій;
• сифілітичний ларингіт — проявляється появою виразок на слизовій гортані на 2-3 стадії сифілісу, у міру їх заживлення залишаються характерні шрами;
• дифтерійний ларингіт (1С17.2 за МКХ-11) — характерний перебіг при дифтерії.

Симптоми ларингіту

При гострій формі захворювання у дітей та дорослих виражена наступна симптоматика:

• поява труднощів при диханні;
• хрипота голосу аж до афонії (втрати можливості говорити через набряк голосових зв’язок);
• переважання сухого приступоподібного (“гавкітливого”) кашлю;
• відчуття сухості в горлі;
• наявність поколювання в горлі.

Отоларингологи відзначають приступоподібність або практично безперервний характер сухого кашлю, підсилення якого відбувається у положенні лежачи. Спад його інтенсивності відбувається через час, коли пацієнт відкашлює невелику кількість в’язкої мокроти. Також при гострому характері хвороби відзначаються прояви інтоксикаційного синдрому: пітливість, загальна слабкість, втома, головні болі, підвищена температура і т. д.

Для хронічної форми (страждають переважно дорослі пацієнти) характерна така сама симптоматика, лише менш інтенсивна. При ремісії виразність симптомів мінімальна чи зовсім відсутня.

Причини ларингіту

Ключова причина появи та розвитку хвороби криється у попаданні інфекції. Найчастіше це стосується гострих респіраторних вірусних інфекцій (аденовірус, парагрип, грип тощо) та вірусу кору. У поодиноких випадках причиною захворювання стає бактерія (туберкульоз, скарлатина, дифтерія, кашлюк тощо), вплив хімічних подразників або травми слизової оболонки гортані, алергія.

Небезпечними факторами для прояву патології є:

• зниження системного та місцевого імунітету внаслідок тяжких стресових ситуацій, соматичних хвороб, перевтоми, гіповітамінозу (нестача одного чи кількох вітамінів в організмі);
• тривале перебування у забрудненому хімічними сполуками чи запиленому приміщенні;
• тютюнопаління;
• підвищене навантаження на голосові зв’язки;
• переохолодження.

Діагностика ларингіту

Діагностуватиме симптоми та лікуватиме патологію отоларинголог (ЛОР-лікар). На прийомі фахівець розпитає пацієнта про скарги та з’ясує дані анамнезу (історії) хвороби. Наступним етапом діагностики стане огляд, який проводиться простим та інструментальним способом – за допомогою ларингоскопа лікар зможе досконало оглянути всю гортань, виявити патологічні зміни у слизовій оболонці, з’ясувати причину захриплості та взяти матеріал для біопсії (при необхідності).

Щоб уточнити діагноз, пацієнта можуть направити на:

• загальний аналіз крові;
• бакпосів змивів з горлянки.

Результати даних аналізів допоможуть оториноларингологу визначити наявність запалення та вид збудника, що необхідно для підбору максимально ефективного підходу у лікуванні патології.

Лікування ларингіту

На першому етапі лікування ларингіту включає комплекс немедикаментозних заходів:

• відмова від тютюнопаління;
• спеціальна дієта (виключення пряних, гострих страв, газованих напоїв);
• рясне тепле пиття;
• дотримання голосового спокою протягом кількох днів (заборонено використовувати навіть шепіт).

Що стосується медикаментозного лікування хвороби, воно включає:

• жарознижувальні;
• протикашльові/відхаркувальні засоби;
• антибіотикотерапію (у разі виявлення збудника бактеріальної природи хвороби);
• оральні антисептики;
• інгаляції фізіологічного розчину (для зволоження дихальних шляхів);
• полоскання горла розчинами антисептиків.

До складу комплексного лікування захворювання також входять допоміжні методи фізіотерапії — електрофорез, ультрависокочастотна (УВЧ) терапія та інші.

Профілактика ларингіту

Для зниження ризику розвитку патології необхідно дотримуватись наступних профілактичних рекомендацій:

• не запускайте перебіг соматичних захворювань;
• вчасно лікуйте бактеріальні та вірусні інфекції верхніх дихальних шляхів;
• уникайте підвищених навантажень на голосовий апарат;
• не пийте надто холодні напої;
• харчуйтеся повноцінно та збалансовано;
• ведіть активний спосіб життя;
• не переохолоджуйтесь;
• відмовтеся від куріння тютюну.

Реабілітація

У практиці отоларинголів більшість випадків ларингіту закінчуються одужанням за умови, що пацієнт дотримується поставленого курсу лікування. У випадку неправильного терапевтичного підходу (наприклад, проходження неповного курсу антибіотикотерапії) бактеріальні ларингіти набувають форми хронічних, а характерна симптоматика приступоподібно супроводжує пацієнта протягом усього життя.

Коли пацієнт одужав або досяг ремісії, необхідно дотримуватись профілактичних заходів — це допоможе закріпити позитивний результат терапії та уникнути рецидиву хвороби.