Що таке остеохондроз?

Остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, що характеризується ураженням міжхребцевих дисків і прилеглих тканин. За цієї патології відбувається порушення обмінних процесів у міжхребцевих дисках, що призводить до їхньої втрати еластичності та здатності амортизувати навантаження.

Остеохондроз хребта є одним із найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату. Воно може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше діагностується в людей, старших за 30 років.

Види остеохондрозу

Існує кілька видів цього захворювання, класифікація яких заснована на локалізації патологічного процесу:

• Шийний остеохондроз: вражає шийний відділ хребта (C1-C7). Це один із найпоширеніших видів остеохондрозу, часто пов’язаний із тривалою роботою за комп’ютером або іншою діяльністю, що вимагає фіксованого положення голови.
• Грудний остеохондроз: зачіпає грудний відділ (Th1-Th12). Цей вид зустрічається рідше через меншу рухливість грудного відділу, але може спричиняти серйозний дискомфорт і біль у ділянці грудей і спини.
• Поперековий остеохондроз: вражає поперековий відділ (L1-L5). Це найбільш часто діагностований вид остеохондрозу, оскільки поперековий відділ зазнає найбільших навантажень.
• Поширений остеохондроз: характеризується ураженням кількох відділів хребта одночасно. Це найскладніша форма захворювання, що потребує комплексного підходу до лікування.

Кожен вид остеохондрозу має свої особливості в симптоматиці та підходах до лікування, що необхідно враховувати під час діагностики та терапії.

Стадії розвитку остеохондрозу

Зазначена патологія проходить через чотири основні стадії розвитку:

1. Початкова стадія. На цьому етапі відбуваються незначні зміни в міжхребцевих дисках. Пацієнт може не відчувати жодних симптомів або відчувати лише легкий дискомфорт. Відбувається зменшення вмісту води в міжхребцевих дисках, що знижує їхню еластичність.
2. Стадія нестабільності. З’являються мікротріщини у фіброзному кільці міжхребцевого диска. Це призводить до нестабільності хребетного сегмента. Пацієнти часто скаржаться на періодичні болі, особливо під час фізичних навантажень.
3. Стадія декомпенсації. Характеризується випинанням міжхребцевого диска (формуванням грижі). На цій стадії можуть з’явитися неврологічні симптоми через здавлювання нервових корінців. Болі в спині стають інтенсивнішими та постійнішими.
4. Стадія фіброзу. На цій стадії відбувається заміщення пошкоджених тканин рубцевою тканиною. Формуються кісткові розростання (остеофіти). Рухливість хребта значно знижується, болі можуть стати хронічними.

Варто пам’ятати, що раннє виявлення і лікування цієї проблеми на початкових стадіях може значно сповільнити прогресування захворювання і поліпшити прогноз.

Причини остеохондрозу

Остеохондроз — це багатофакторне захворювання, виникнення якого зумовлене поєднанням різних причин і факторів ризику. Розглянемо основні причини виникнення цієї недуги:

1. Малорухливий спосіб життя — тривале сидіння, особливо в неправильній позі, призводить до порушення кровопостачання хребта й ослаблення м’язів спини;
2. Надмірна вага — створює додаткове навантаження на хребет, прискорюючи знос міжхребцевих дисків.
3. Неправильна постава — постійне порушення постави призводить до нерівномірного розподілу навантаження на хребет.
4. Травми хребта — навіть невеликі травми можуть стати причиною розвитку остеохондрозу в майбутньому.
5. Спадкова схильність — генетика значною мірою може впливати на структуру і міцність тканин хребта.
6. Вікові зміни — з віком знижується еластичність тканин і погіршується кровопостачання опорно-рухового апарату;
7. Нерівномірні фізичні навантаження — як нестача, так і надлишок фізичної активності може згубно впливати на стан хребта. Намагайтеся розподіляти фізичні навантаження і виконувати їх регулярно;
8. Порушення обміну речовин — метаболічні порушення можуть впливати на живлення тканин хребта, що позначається на його міцності та здатності до амортизації навантажень;
9. Професійні чинники — деякі професії, пов’язані з постійними навантаженнями на хребет або вібрацією, підвищують ризик розвитку остеохондрозу;
10. Куріння   нікотин погіршує кровопостачання тканин, зокрема й міжхребцевих дисків.

Розуміння причин виникнення остеохондрозу дає змогу не тільки правильно підійти до лікування, а й розробити ефективну стратегію профілактики захворювання.

Симптоми остеохондрозу

Симптоми цієї недуги можуть варіюватися залежно від ділянки ураження і стадії захворювання. Важливо вміти розпізнавати ці симптоми, щоб своєчасно звернутися по медичну допомогу. Розглянемо прояви патології залежно від її локалізації.

Симптоми шийного остеохондрозу

Цей тип часто називають “хворобою офісних працівників” через його поширеність серед людей, які проводять багато часу за комп’ютером. Основні його симптоми такі:

• головний біль, особливо в ділянці потилиці;
• запаморочення, що часто посилюється при поворотах голови;
• болі в шиї та плечах, що посилюються під час руху;
• оніміння пальців рук, що іноді супроводжується слабкістю в руках;
• порушення зору, “мушки” перед очима;
• шум у вухах, що іноді супроводжується зниженням слуху;
• порушення координації рухів.

Симптоми грудного остеохондрозу

Ця форма зустрічається рідше, але її симптоми можуть бути вельми неприємними:

• болі в грудній клітці, які можуть симулювати серцевий напад;
• відчуття здавленості в грудях;
• порушення дихання, особливо під час фізичних навантажень;
• болі між лопатками, що посилюються під час руху;
• оніміння в руках і ногах;
• порушення роботи внутрішніх органів (через вплив на нервові закінчення).

Симптоми поперекового остеохондрозу

Поперековий остеохондроз — найпоширеніша форма захворювання, яка проявляється так:

• болі в попереку, часто односторонні, що посилюються під час руху;
• обмеження рухливості в поперековому відділі;
• оніміння ніг, особливо в ділянці стоп;
• порушення функцій тазових органів (у важких випадках);
• м’язові спазми в ділянці попереку;
• посилення болю при кашлі, чханні або напруженні;
• “простріли” – гострі болі під час різких рухів.

Важливо пам’ятати, що симптоми цієї хвороби можуть бути схожі з симптомами інших захворювань, тому для точної діагностики необхідно звернутися до лікаря.

Ускладнення остеохондрозу

За відсутності лікування остеохондроз може призвести до серйозних ускладнень, які значно погіршують якість життя пацієнта і можуть становити загрозу для здоров’я. До небажаних наслідків цього захворювання належать:

• грижа міжхребцевого диска — найбільш часте ускладнення, за якого відбувається випинання вмісту міжхребцевого диска. Грижа може здавлювати нервові корінці, спричиняючи сильний біль і неврологічні порушення;
• радикулопатія — це стан, за якого відбувається здавлювання або подразнення нервових корінців. У такому разі пацієнт відчуває оніміння і слабкість у кінцівках;
• мієлопатія   серйозне ускладнення, пов’язане зі здавленням спинного мозку. Може призвести до порушення функцій кінцівок, проблем з координацією і навіть паралічу;
• порушення кровообігу в спинному мозку — може призвести до ішемії спинного мозку і неврологічних порушень;
• синдром хребетної артерії — за шийного остеохондрозу може виникнути здавлення хребетної артерії, що призводить до порушення кровопостачання мозку, запаморочень, головного болю;
• спондилолістез — це зміщення хребця відносно сусіднього. Може провокувати сильні болі та розвиток неврологічних порушень;
• стеноз хребетного каналу — відбувається звуження хребетного каналу, що згодом</a> може призвести до здавлювання нервових структур;
• нестабільність хребта — призводить до неправильного розподілу навантаження і посилення дегенеративних процесів;
• хронічний больовий синдром — пацієнт відчуває постійний біль, унаслідок якого може розвинутися депресія;
• порушення функцій внутрішніх органів — через вплив на нервову систему остеохондроз може спричинити порушення в роботі різних органів і систем.

Багатьом із цих ускладнень можна запобігти, звернувшись до лікаря за перших проявів зазначеної недуги та розпочавши своєчасне лікування.

Перша допомога в разі остеохондрозу

Загострення остеохондрозу може виникнути раптово і супроводжуватися сильним болем. У такій ситуації важливо знати, як надати першу допомогу, щоб полегшити стан до звернення до лікаря.

При загостренні слід:

1. Забезпечити спокій ураженому відділу. Необхідно прийняти зручне положення, яке мінімізує навантаження на уражену ділянку. За шийного остеохондрозу можна використовувати м’який комір, за поперекового — лягти на тверду поверхню, підклавши під коліна валик.
2. Прийняти знеболювальні препарати — нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) у вигляді таблеток або ін’єкцій.
3. Використовувати місцеві протизапальні засоби. Можна застосовувати мазі або гелі з протизапальним ефектом, наносячи їх на болючу ділянку.
4. Застосувати холод — прикласти до ураженої ділянки холодний компрес на 15-20 хвилин. Це допоможе зменшити набряк і больові відчуття.
5. Забезпечити правильне положення тіла. За шийного остеохондрозу рекомендується використовувати ортопедичну подушку, за поперекового — спати на жорсткому матраці.
6. Обмежити рухи — слід уникати різких рухів, поворотів і нахилів, які можуть посилити біль.
7. Звернутися до лікаря   важливо якомога швидше звернутися до фахівця для отримання кваліфікованої допомоги та призначення терапії.

Ця патологія може спричиняти рефлекторні болі в ділянці серця, які імітують симптоми стенокардії. Що таке стенокардія і як її не сплутати з остеохондрозом?

Біль при стенокардії триває до 20 хвилин і відчувається як здавлюючий або пекучий за грудиною, може віддавати в ліву руку, плече, шию або щелепу. Він виникає під час фізичного навантаження або стресу і минає в спокої.

Біль при остеохондрозі посилюється під час рухів і триває від кількох годин до днів. Супроводжується обмеженням рухливості, онімінням або поколюванням у кінцівках, м’язовими спазмами й головним болем при шийному остеохондрозі.

Діагностика остеохондрозу

Точна діагностика остеохондрозу вкрай важлива для призначення ефективного лікування. Вона охоплює комплекс методів, що дають змогу оцінити стан хребта і виявити характер патологічних змін.

1. Клінічний огляд: лікар проводить візуальний огляд, пальпацію хребта, оцінює обсяг рухів. Також проводяться спеціальні тести для виявлення неврологічних порушень.
2. Рентгенографія: це базовий метод дослідження, що дає змогу оцінити стан кісткових структур, виявити зміни в міжхребцевих дисках, остеофіти.
3. Комп’ютерна томографія (КТ): дає більш докладне зображення кісткових структур, дає змогу виявити грижі міжхребцевих дисків, стеноз хребетного каналу.
4. Ультразвукові методи дослідження (УЗД): до таких належать дуплексне і триплексне сканування, стандартне УЗД, еластографія, мієлографія.  Можливо, у вас виникло запитання: “що таке дуплексне і триплексне сканування?” – це вдосконалені методи ультразвукової діагностики. Дуплексне сканування дає змогу оцінити кровотік у судинах, що живлять хребет. Триплексне сканування допомагає виявити порушення, пов’язані з компресією судин при остеохондрозі.
5. Магнітно-резонансна томографія (МРТ): найбільш інформативний метод, що дає змогу оцінити стан м’яких тканин, міжхребцевих дисків, спинного мозку і нервових корінців.
6. Електронейроміографія (ЕНМГ): дає змогу оцінити функціональний стан нервово-м’язової системи, виявити порушення провідності нервових імпульсів.
7. Лабораторні дослідження: можуть бути призначені для виключення інших захворювань, що мають схожу симптоматику.
8. Денситометрія: використовується для оцінки щільності кісткової тканини, що важливо для визначення ризику розвитку остеопорозу.

Вибір конкретних методів діагностики залежить від клінічної картини та передбачуваної локалізації патологічного процесу. Лікар може призначити додаткові дослідження або, навпаки, обмежитися мінімально необхідним набором діагностичних процедур.

Лікування остеохондрозу

Терапія цього захворювання спрямована на усунення симптомів, уповільнення прогресування хвороби та відновлення функцій хребта. Розглянемо варіанти консервативного та оперативного лікування цієї недуги.

Консервативне лікування остеохондрозу

Консервативне лікування є основним методом лікування і включає в себе:

1. Медикаментозну терапію:

• НПЗЗ для зняття болю і запалення;
• міорелаксанти для зняття м’язових спазмів;
• хондропротектори для поліпшення обміну речовин у хрящовій тканині;
• прийом вітамінів групи B для поліпшення провідності нервових імпульсів;
• локальні ін’єкції кортикостероїдів.

2. Фізіотерапію:

• електрофорез із лікарськими препаратами;
• магнітотерапію;
• ультразвукову терапію;
• лазеротерапію;
• ударно-хвильову терапію.

3. Лікувальну фізкультуру — спеціально розроблені комплекси вправ допомагають зміцнити м’язовий корсет, поліпшити кровообіг і живлення тканин хребта.
4. Мануальну терапію — дає змогу усунути функціональні блоки в хребті, поліпшити його рухливість.
5. Масаж — допомагає зняти м’язову напругу, поліпшити кровообіг і лімфотік.
6. Голкорефлексотерапію — ефективна для зняття болю і поліпшення загального стану.
7. Ортопедичну корекцію — використання корсетів, комірів, ортопедичних подушок і матраців.
8. Тракційну терапію — витягування хребта для зменшення тиску на міжхребцеві диски.

Хірургічне лікування остеохондрозу

Хірургічне втручання розглядається у випадках, коли консервативне лікування неефективне або є ризик серйозних ускладнень.

• мікродискектомія — видалення грижі міжхребцевого диска через невеликий розріз;
• ендоскопічне видалення грижі диска — малоінвазивна процедура з використанням ендоскопа;
• стабілізуючі операції на хребті — спондильоз (формування кісткового блоку між хребцями) або встановлення штучних міжхребцевих дисків;
• ламінектомію — видалення частини хребця для декомпресії нервових структур у разі стенозу хребетного каналу.

Вибір методу хірургічного лікування залежить від конкретної ситуації й визначається лікарем тільки після ретельного обстеження пацієнта.

Реабілітація після хірургічного лікування остеохондрозу

Реабілітація після операції на хребті — важливий етап відновлення, спрямований на повернення пацієнта до нормального життя і запобігання рецидивам захворювання. Лікар індивідуально підбирає комплекс, виходячи з клінічної ситуації, результатів лікування і способу життя пацієнта.

Реабілітаційні заходи можуть бути такими:

1. Поступове збільшення фізичної активності — починаючи з простих вправ у ліжку і закінчуючи повноцінними тренуваннями.
2. Спеціальні вправи для зміцнення м’язів спини   розробляються індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням характеру операції та загального стану.
3. Фізіотерапевтичні процедури — магнітотерапія, електрофорез, лазеротерапія для прискорення загоєння і зменшення больового синдрому.
4. Масаж — покращує кровообіг і знімає м’язову напругу.
5. Психологічну підтримку — важлива для подолання страху перед рухом і повернення до активного життя.
6. Навчання правильного способу життя — пацієнту дають рекомендації щодо організації робочого місця, вибору ортопедичних засобів, правильного харчування.
7. Санаторно-курортне лікування — передбачає комплексне відновлення в спеціалізованих установах.

Тривалість та інтенсивність реабілітаційного періоду залежать від стадії захворювання і стану здоров’я пацієнта. Необхідно суворо дотримуватися рекомендацій лікаря для досягнення найкращого результату.

Профілактика остеохондрозу

Профілактичні заходи відіграють найважливішу роль у запобіганні розвитку цієї патології. Правильний спосіб життя і регулярні профілактичні заходи можуть значно знизити ризик розвитку захворювання або уповільнити його прогресування.

Для профілактики рекомендується:

• вести активний спосіб життя;
• стежити за поставою;
• контролювати вагу;
• правильно організувати робоче місце;
• регулярно виконувати вправи для зміцнення м’язів спини;
• уникати переохолодження і травм хребта;
• правильно підіймати тяжкості;
• забезпечити повноцінний сон на ортопедичному матраці;
• дотримуватися правильного харчування;
• регулярно проходити профілактичні огляди;
• уникати тривалого перебування в одному положенні, робити перерви й розминки при тривалій сидячій роботі.
• відмовитися від куріння та вживання алкоголю.

Пам’ятайте, що профілактика остеохондрозу — це комплекс заходів, які потрібно виконувати регулярно і систематично. Тільки так можна досягти значного результату в запобіганні розвитку цього захворювання.