Що таке щитоподібна залоза?

Щитоподібна залоза (щитоподібка) – це ендокринна залоза людини, завданням якої є збереження йоду та синтез йодовмісних гормонів (йодтиронінів). Ці гормони, зокрема тироксин (тетрайодтиронін, T4) і трийодтиронін (T3), відіграють важливу роль у регуляції обміну речовин, рості окремих клітин і загальному функціонуванні організму.

Розташована в шиї під гортанню перед трахеєю, людська щитоподібка має форму метелика і розміщується на поверхні щитоподібного хряща. Її структура містить фолікули, що складаються із зовнішньої та внутрішньої оболонок, кровоносних судин і колоїду.

У дорослої людини середня вага щитоподбки становить від 12 до 25 г, тоді як у новонароджених цей показник дорівнює 2-3 г. Розміри кожної частки дорослої залози знаходяться у такому діапазоні:

• довжина: 2.5-4 см;
• ширина: 1.5-2 см;
• товщина: 1-1.5 см.

Нормою об’єму щитоподібки вважається до 18 мл у жінок і до 25 мл у чоловіків. Вага та розміри ендокринної залози є індивідуальними: наприклад, у жінок можливі невеликі зміни в об’ємі у зв’язку з менструальним циклом.

Функції щитоподібної залози

Щитоподібна залоза – це залоза внутрішньої секреції, де в клітинах, званих тироцитами, відбувається вироблення двох гормонів: T4 і T3. Ці гормони контролюють обмін речовин, енергетичні процеси, а також ріст та дозрівання тканин і органів. C-клітини, що належать до дифузної ендокринної системи, виділяють кальцитонін, який є одним із чинників, що регулюють обмін кальцію в клітинах, беруть участь у процесах росту й розвитку кісткової тканини поряд з іншими гормонами.

Надлишкова (гіпертиреоз, тиреотоксикоз) або недостатня (гіпотиреоз) функціональна активність щитоподібної залози може стати причиною різноманітних хвороб.

Причини захворювань щитоподібної залози

Перед тим як розбиратися в причинах тієї чи іншої хвороби, визначмося з основними патологіями та їхніми поняттями:

1. Гіпертиреоз (тиреотоксикоз) – стан, викликаний надлишковою активністю щитоподібки, що проявляється збільшенням рівня гормонів.
2. Аутоімунний тиреоїдит (лімфоцитарний тиреоїдит або тиреоїдит Хашимото) – хронічна запальна хвороба аутоімунного походження, за якої відбувається поступове руйнування паренхіми органу через тривалу лімфоїдну інфільтрацію, що може призвести до розвитку первинного гіпотиреозу (нестачі гормонів).
3. Мікседема (“слизовий набряк”) – розлад, спричинений недостатнім забезпеченням органів і тканин гормонами.
4. Кретинізм – ендокринне захворювання, зумовлене дефіцитом гормонів, що характеризується вираженим зниженням її функції та затримкою фізичного й розумового розвитку.
5. Дифузний токсичний зоб (гіпертиреоз, хвороба Базедова, Грейвса, Перрі, Флаяні) – аутоімунне захворювання, спричинене надлишковою секрецією тиреоїдних гормонів дифузною тканиною, що призводить до тиреотоксикозу (надлишку). Частіше трапляється у жінок.
6. Аденома щитоподібної залози – це доброякісна пухлина, що характеризується появою вузла в щитоподібці на тлі нормальної чи підвищеної її функції. Має окрему категорію – токсична аденома, що являє собою новоутворення в тканинах щитоподібної залози, яке супроводжується її посиленою функцією.
7. Рак щитоподібної залози – злоякісна пухлина щитоподібки, що розвивається з фолікулярних або з С-клітин.

Хоч етимологія появи та розвитку цих хвороб відчутно різниться, тригерами для розвитку захворювань цього органу є:

• аутоімунні захворювання;
• генетична схильність;
• нестача йоду;
• запальні процеси;
• певні лікарські препарати.

Симптоми захворювань щитоподібної залози

Симптоми хвороб щитоподібки можуть варіювати залежно від типу захворювання.

1. Гіпертиреоз (підвищена активність): безсоння, нервозність, втрата ваги, тривожність, тахікардія (збільшення частоти серцевих скорочень > 90 ударів за хвилину).
2. Гіпотиреоз (знижена активність): втома, зниження активності, припливи холоду, набір ваги.

До загальної симптоматики також можна віднести проблеми з концентрацією уваги, зміни настрою, сухість шкіри та волосся, а також збільшення чи зменшення розміру щитоподібки.

Діагностика захворювань щитоподібної залози

Для точної діагностики хвороб щитоподібної залози необхідно провести комплексне обстеження. Воно охоплює:

• вимірювання рівня Т3, Т4 і тиреотропного гормону (ТТГ) у крові;
• вивчення аутоімунних процесів;
• ультразвукове дослідження (УЗД щитоподібної залози) для оцінки її розмірів і структури;
• дослідження для оцінки функціональної активності шляхом сцинтиграфії;
• біопсію (забір матеріалу) для визначення природи утворень.

Лікування щитоподібної залози

Лікування патологій щитоподібки залежить від їхнього різновиду та ступеня тяжкості. У разі гіпертиреозу лікар-ендокринолог може призначити препарати, що блокують функцію щитоподібної залози, застосування радіоактивного йоду для лікування надлишкової активності або хірургічне втручання з видалення вузлів, часткового чи повного видалення щитоподібки. Для лікування гіпотиреозу застосовуються синтетичні гормони для корекції активності.

Профілактика щитоподібної залози

Одним із ключових аспектів профілактики хвороб щитоподібки є правильне харчування з достатнім вмістом йоду. Регулярні медичні огляди та аналізи дають змогу виявити проблеми на ранній стадії. Мінімізація стресів, здоровий спосіб життя і помірна фізична активність також сприяють підтримці здоров’я щитоподібної залози.