complimed-ligo_1 >
Ваш отзыв отправлен

Що таке камені в нирках — причини, симптоми, лікування

05.07.2024

Що таке камені в нирках?

Камені в нирках, також відомі як сечокам’яна хвороба (МКХ-10) або нефролітіаз, являють собою серйозне урологічне захворювання, що характеризується утворенням твердих конкрементів у нирках або сечовивідних шляхах. Ці утворення формуються з різних мінералів і солей, які в нормі розчинені в сечі, але за певних умов починають кристалізуватися й об’єднуватися в більші структури.

Це захворювання може вражати людей будь-якого віку, але частіше трапляється в дорослих, особливо в чоловіків віком від 30 до 60 років.

Види каменів у нирках

Існує кілька типів конкрементів, які розрізняються за своїм хімічним складом:

  1. Кальцієві (оксалат кальцію, фосфат кальцію) — становлять близько 80% усіх випадків. Вони можуть складатися з оксалату кальцію або фосфату кальцію. Найчастіше утворюються за підвищеного вмісту кальцію в сечі або за надлишку оксалатів у раціоні.
  2. Струвітні (інфекційні) — утворюються за наявності в сечовивідних шляхах бактерій, що розщеплюють сечовину. Вони складаються з магнію, амонію і фосфату, і можуть швидко рости, досягаючи великих розмірів.
  3. Уратні — формуються із сечової кислоти й частіше зустрічаються у пацієнтів з подагрою або за надмірного вживання продуктів, багатих на пурини.
  4. Цистинові — є рідкісними та утворюються у людей зі спадковим порушенням обміну амінокислоти цистину.

Класифікація також може проводитися за їхнім розміром (від мікролітів до великих коралоподібних каменів), локалізацією (у чашечках, мисці, сечоводі) і рентгенологічними характеристиками (рентгенопозитивні та рентгенонегативні).

Причини каменів у нирках

Причини розвитку сечокам’яної хвороби численні й різноманітні. Розглянемо найпопулярніші з них.

Одним із ключових чинників є порушення водно-сольового балансу в організмі. Недостатнє споживання рідини призводить до підвищення концентрації солей у сечі, що сприяє їх кристалізації.

Генетична схильність відіграє важливу роль у розвитку сечокам’яної хвороби. Деякі спадкові захворювання, такі як цистинурія або первинна гіпероксалурія, значно підвищують ризик утворення каменів.

Інфекційні захворювання сечовивідних шляхів, особливо спричинені бактеріями, що розщеплюють сечовину, можуть призвести до утворення струвітних каменів. Ці інфекції змінюють pH сечі та створюють середовище, що сприяє кристалізації мінералів.

Неправильне харчування, що включає надлишок солі, тваринного білка і продуктів, багатих на оксалати, може збільшити ризик розвитку нефролітіазу. Малорухливий спосіб життя також є фактором ризику, оскільки він може призвести до змін в обміні речовин і складі сечі.

Хронічні патології, такі як подагра, цукровий діабет, ожиріння, а також захворювання щитовидної залози, можуть сприяти виникненню нефролітіазу. За цих станів часто спостерігаються порушення обміну речовин, які змінюють склад сечі та створюють сприятливі умови для формування конкрементів.

Деякі лікарські препарати, такі як діуретики, антациди, що містять кальцій, і деякі антибіотики, можуть підвищувати ризик виникнення цієї патології.

Симптоми каменів у нирках

До основних ознак цього захворювання належать такі:

  • гострий біль у попереку (ниркова коліка), який може поширюватися на ділянку живота;
  • нудота і блювота;
  • часті позиви до сечовипускання;
  • біль або печіння при сечовипусканні;
  • кров у сечі (гематурія);
  • каламутна сеча або сеча з неприємним запахом;
  • біль у нижній частині живота або паху;
  • здуття живота;
  • озноб, підвищення температури.

Варто пам’ятати, що це захворювання може ніяк не проявлятися. Тому необхідно регулярно проходити профілактичне обстеження у лікаря для раннього виявлення проблеми.

Ускладнення сечокам’яної хвороби

Одним із найчастіших ускладнень є обструкція сечовивідних шляхів. Коли камінь блокує відтік сечі, це може призвести до розтягування ниркової миски (гідронефрозу) і підвищення тиску всередині нирки, що в довгостроковій перспективі може спровокувати розвиток хронічної ниркової недостатності.

Пієлонефрит, або запалення нирок, є ще одним серйозним ускладненням. Коли камінь перешкоджає нормальному відтоку сечі, це створює сприятливі умови для розмноження бактерій і розвитку інфекції. У важких випадках інфекція може поширитися на кров, спричиняючи уросепсис — небезпечний для життя стан, що потребує негайної медичної допомоги.

Пошкодження сечоводу може статися, коли гострий або великий камінь проходить через нього. Це може призвести до утворення рубців і звуження сечоводу, що надалі може спричинити проблеми з відтоком сечі.

Хронічна ниркова недостатність може розвинутися внаслідок тривалої наявності каменів у нирках, особливо якщо вони спричиняють повторювані інфекції або обструкцію. Поступове зниження функції нирок може відбуватися непомітно для пацієнта, поки не досягне критичної стадії.

Хронічні захворювання, такі як подагра, цукровий діабет, ожиріння, також можуть сприяти каменеутворенню. За цих станів часто спостерігаються порушення обміну речовин, які змінюють склад сечі та створюють сприятливі умови для формування конкрементів.

Неправильне харчування, що включає надлишок солі, тваринного білка і продуктів, багатих на оксалати, може збільшити ризик утворення каменів. Малорухливий спосіб життя також є фактором ризику, оскільки він може призвести до змін в обміні речовин і складі сечі.

Камені в нирках також можуть спровокувати цистит. Коли камінь проходить сечовивідними шляхами, він може травмувати слизову оболонку, створюючи сприятливі умови для розвитку інфекції, зокрема циститу.

Ускладнення нефролітіазу можуть становити серйозну небезпеку для життя людини. Тому вкрай важливо проходити своєчасне обстеження в лікаря і якомога раніше починати лікування.

Діагностика каменів у нирках

Основними діагностичними процедурами, які застосовуються для виявлення сечокам’яної хвороби, є:

  • загальний аналіз сечі — допомагає виявити наявність крові в сечі (гематурія), що часто супроводжує сечокам’яну хворобу. Крім того, в сечі можуть виявлятися кристали солей;
  • УЗД нирок — дає змогу оцінити стан ниркової тканини, виявити ознаки обструкції сечовивідних шляхів і гідронефрозу. Однак цей метод може не виявити дрібні камені або конкременти, розташовані в сечоводах;
  • комп’ютерна томографія (КТ) — дає змогу точно визначити розмір, розташування і щільність каменів, що вкрай важливо для вибору методу лікування. Цей метод здатний виявити навіть дуже дрібні камені, які можуть бути не помітними під час УЗД сечовивідної системи;
  • рентгенографія — використовується для виявлення кальцієвих утворень;
  • екскреторна урографія — пацієнту вводиться контрастна речовина, а потім робиться серія рентгенівських знімків. Це дає змогу оцінити функцію нирок і прохідність сечовивідних шляхів.

Діагностика нефролітіазу не обмежується лише виявленням самих каменів. Вона також спрямована на визначення причин їх утворення, оцінку функції нирок і виявлення можливих ускладнень. Тому лікар може призначити додаткові аналізи, наприклад, визначення рівня паратиреоїдного гормону, оксалатів у сечі.

Лікування сечокам’яної хвороби

Терапія цього захворювання включає в себе як терапевтичні, так і хірургічні методи. Вибір підходу залежить від розміру і розташування каменів, їхнього хімічного складу, наявності ускладнень і загального стану пацієнта. Розглянемо детально обидва види лікування.

Терапевтичне лікування каменів у нирках

Цей метод лікування включає в себе:

  1. Медикаментозна терапія. У разі ниркової кольки призначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – диклофенак або кетопрофен. Вони не тільки знімають біль, а й зменшують набряк тканин навколо каменя. Спазмолітики (наприклад, дротаверин) допомагають розслабити гладку мускулатуру сечовивідних шляхів, полегшуючи проходження конкрементів. За наявності інфекції сечовивідних шляхів призначають антибактеріальні препарати.
  2. Дистанційна літотрипсія (ДЛТ). Це неінвазивний метод дроблення каменів за допомогою ударних хвиль. Процедура проводиться амбулаторно й ефективна для каменів розміром до 2 см, розташованих у нирках або верхній третині сечоводу. Ударні хвилі руйнують утворення на дрібні фрагменти, які потім виводяться природним шляхом.
  3. Консервативна терапія включає в себе збільшення споживання рідини. Також призначається спеціальна дієта залежно від типу каменів. Проводиться корекція метаболічних порушень шляхом приймання препаратів для нормалізації обміну речовин.

Хірургічне лікування каменів у нирках

Оперативне лікування цієї патології проводиться таким чином:

  1. Перкутанна нефролітотрипсія (ПНЛ) — застосовується для видалення великих каменів (понад 2 см) або каменів складної форми. Процедура виконується під загальною анестезією. Через невеликий розріз у поперековій ділянці (близько 1 см) у нирку вводиться нефроскоп. За допомогою ультразвуку, лазера або пневматичного літотриптора камінь дробиться на дрібні фрагменти, які потім видаляються.
  2. Уретероскопія з контактною літотрипсією. Тонкий ендоскоп (уретероскоп) вводиться через уретру і сечовий міхур у сечовід. Камінь візуалізується і руйнується за допомогою лазера або ультразвуку. Дрібні фрагменти видаляються спеціальними інструментами або вимиваються.
  3. Лапароскопічна і робот-асистована хірургія — через невеликі розрізи в черевній стінці вводяться інструменти й камера. Хірург видаляє камінь, мінімально травмуючи навколишні тканини.
  4. Відкрита хірургія: у сучасній урології відкриті операції проводять рідко, тільки у випадках дуже великих або складно розташованих каменів, коли інші методи неефективні або протипоказані. Операція проводиться під загальним наркозом і потребує тривалішого періоду відновлення.

Вибір методу лікування залежить від багатьох чинників, включно з розміром і розташуванням каменю, його хімічним складом, анатомічними особливостями пацієнта, наявністю супутніх захворювань і уподобаннями самого пацієнта. Після видалення утворень важливо провести метаболічне обстеження для виявлення причин каменеутворення та розробки ефективної стратегії профілактики рецидивів.

Профілактика каменів у нирках

Для запобігання нефролітіазу, слід дотримуватися наведених нижче заходів профілактики:

  • споживати достатню кількість рідини (не менше 2-2,5 літрів на день);
  • збалансовано харчуватися;
  • обмежити споживання солі та тваринного білка;
  • регулярно виконувати фізичні вправи;
  • контролювати вагу;
  • своєчасно лікувати інфекції сечовивідних шляхів;
  • регулярно проходити медичні обстеження.

Дієта при каменях у нирках

За наявності сечокам’яної хвороби пацієнту необхідно дотримуватися дієти, яка містить такі пункти;

  • пити не менше 2-3 літрів води на день;
  • обмеження споживання солі;
  • включення в раціон продуктів, багатих на клітковину (овочі, фрукти й цільнозернові продукти);
  • обмеження продуктів, багатих на пурини: червоне м’ясо, субпродукти, деякі види риби (сардини, анчоуси), бобові;
  • збільшення споживання кальцію. Продукти, багаті на кальцій — молочні продукти, броколі та мигдаль;
  • обмеження продуктів, багатих на оксалати: шпинат, ревінь, буряк, горіхи, шоколад, чай, кава.

Дієта має складатися з урахуванням результатів аналізів і рекомендацій лікаря. Деякі пацієнти можуть потребувати додаткового прийому вітамінів або мінералів.

Последние новости

16.07.2024Козаченко Вікторія Валентинівна 

Спеціалізація: акушерство та  гінекологія Категорія: вища Стаж роботи: 22 роки Веде прийом: дорослих Послуги: планування, ведення вагітності; ведення пологів (через природні пологові шляхи та шляхом кесаревого розтину); супровід у післяпологовому періоді; діагностика та лікування патології шийки матки; постановка ВМС (у т.ч. Джайдес, Мірена); інтимні естетичні процедури. Участь в асоціаціях: Член Асоціації акушер-гінекологів України

05.07.2024Остеохондроз — що це, види, симптоми, лікування

Що таке остеохондроз? Остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, що характеризується ураженням міжхребцевих дисків і прилеглих тканин. За цієї патології відбувається порушення обмінних процесів у міжхребцевих дисках, що призводить до їхньої втрати еластичності та здатності амортизувати навантаження. Остеохондроз хребта є одним із найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату. Воно може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше діагностується […]

05.07.2024Геморой: що це, види, симптоми, лікування

Що таке геморой? Геморой — це захворювання, що характеризується патологічним розширенням і запаленням гемороїдальних вен, розташованих у прямій кишці та анальному каналі. У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ 10) геморой посідає окреме місце, що підкреслює його поширеність і важливість для медичної практики. Геморой може суттєво впливати на якість життя пацієнтів, спричиняючи фізичні та психологічні проблеми. Класифікація […]

05.07.2024Що таке камені в нирках — причини, симптоми, лікування

Що таке камені в нирках? Камені в нирках, також відомі як сечокам’яна хвороба (МКХ-10) або нефролітіаз, являють собою серйозне урологічне захворювання, що характеризується утворенням твердих конкрементів у нирках або сечовивідних шляхах. Ці утворення формуються з різних мінералів і солей, які в нормі розчинені в сечі, але за певних умов починають кристалізуватися й об’єднуватися в більші […]

05.07.2024Як проходить огляд у ревматолога

Хто такий ревматолог? Ревматолог — це лікар, який спеціалізується на діагностиці та лікуванні захворювань опорно-рухового апарату та сполучної тканини. У своїй роботі ревматологи використовують різні методи діагностики, наприклад, фізичний огляд, лабораторні аналізи та візуалізаційні дослідження. На основі отриманих даних вони розробляють індивідуальні плани лікування, які можуть включати медикаментозну терапію, фізіотерапію та інші методи. Значення первинного […]

Укласти декларацію ОНЛАЙН