Що таке пієлонефрит?

Пієлонефрит — це запальне захворювання, яке зачіпає нирки та сечові шляхи. Воно характеризується запаленням паренхіми (тканини нирок) і ниркового таза. Виникнення цієї патології пов’язане з різними мікроорганізмами, які проникають у сечовидільну систему.

Пієлонефрит може бути гострої або хронічної форми. Гостра форма розвивається швидко і може спричиняти серйозні ускладнення, тоді як хронічна форма протікає тривалий час і може призводити до пошкодження нирок.

Причини виникнення пієлонефриту

Пієлонефрит найчастіше виникає у людей з особливими ризиками, такими як діабет, вагітність, похилий вік (старше 65 років), уповільнені інфекційні захворювання та ослаблений імунітет.

Варто зазначити, що жінки страждають від пієлонефриту в шість разів частіше, ніж чоловіки. Це пов’язано з особливостями анатомії жіночого організму.

Основною причиною виникнення захворювання є бактеріальні інфекції, які потрапляють у нирки через сечові шляхи. Найпоширенішими збудниками є бактерії Escherichia coli (E. coli), які зазвичай знаходяться в кишківнику.

Також ризик розвитку хвороби підвищується за наявності сечокам’яної хвороби, порушення відтоку сечі, зниженої імунної системи або діабету.

Наступні чинники також сприяють поширенню бактерій:

• порушення відтоку сечі, спричинене вродженими аномаліями сечоводів або їхніми структурними змінами після операцій;
• сечокам’яна хвороба;
• запальні захворювання органів малого таза;
• аденома простати;
• знижений імунітет;
• цукровий діабет;
• здавлення сечоводів маткою під час вагітності;
• наявність пухлин у тканинах нирок;
• переохолодження організму.

Симптоми пієлонефриту

При пієлонефриті можуть бути поширені такі симптоми:

• біль у попереку або боці, який відчувається з одного або обох боків;
• жар і озноб;
• часте, болісне сечовипускання;
• кров у сечі;
• втома і слабкість;
• втрата апетиту;
• нудота і блювота;
• інтенсивне потовиділення.

За появи перших ознак запалення нирок необхідно якомога швидше звернутися до уролога. Несвоєчасний початок антибактеріальної терапії із застосуванням антибіотиків може призвести до переходу хвороби в хронічну форму, яка важко піддається лікуванню.

Діагностика пієлонефриту

Під час прийому в лікаря проводиться огляд пацієнта, збір докладного анамнезу, оцінка симптомів і призначення комплексного обстеження. Ці дії дають змогу лікарю встановити наявність або відсутність патології.

Також для підтвердження діагнозу можуть бути призначені такі дослідження:

• загальний і біохімічний аналіз сечі та крові;
• ультразвукове дослідження (УЗД) нирок для оцінки їхнього стану та виявлення ознак запалення;
• бактеріологічне посівне дослідження для визначення типу збудника, що викликав захворювання;
• комп’ютерна (КТ) і магнітно-резонансна (МРТ) томографії з використанням контрастної речовини для більш детального вивчення стану видільної системи;
• рентгенографія нирок і сечоводів для точнішого визначення порушень відтоку сечі.

Види пієлонефриту

Пієлонефрит поділяють на гострий і хронічний. Розглянемо клінічну картину й особливості кожного з типів.

Гострий пієлонефрит

Характерним початком гострої форми є раптове підвищення температури тіла, що супроводжується головним болем, загальною слабкістю та ознобом. Пацієнт відчуває безперервний тупий біль у поперековій ділянці, спостерігається набряклість, підвищення артеріального тиску, також можливі напади нудоти та блювоти.

Запалення нирок може супроводжуватися розвитком серозного процесу, за якого уражена нирка збільшується в розмірах і стає напруженою.

При пієлонефриті можливі й інші ускладнення, такі як:

• порушення лімфо- і кровообігу;
• утворення метастатичних абсцесів у нирці та навколишніх тканинах;
• паранефрит;
• сепсис;
• ниркова недостатність.

Хронічний пієлонефрит

Про хронічний пієлонефрит кажуть, коли його тривалість становить пів року або більше, а також у тому разі, якщо гостре запалення виникає через кожні 2-3 місяці.

Основна причина розвитку — несвоєчасне або неповне лікування гострої стадії запалення в нирках. Тому важливо дотримуватися призначеної урологом антибіотикотерапії та протизапальної терапії до останнього дня.

Також недуг може виникнути внаслідок переохолодження, гострої форми циститу або інфікування нирок після урологічних процедур.

На відміну від гострої форми, хронічна форма характеризується такими особливостями:

• обидві нирки уражені;
• прискорене сечовипускання;
• анемія;
• пацієнт відчуває легкі симптоми захворювання.

Фази ремісії чергуються з періодами загострень, що супроводжуються тими самими симптомами, що й за гострої форми захворювання.

Лікування

У випадку пієлонефриту лікування зазвичай включає антибіотики для боротьби з інфекцією. Лікар може рекомендувати приймати препарати протягом 7-14 днів або більше залежно від тяжкості інфекції. Важливо завершити повний курс лікування, навіть якщо симптоми зникли, щоб повністю вилікуватися від інфекції та запобігти рецидиву.

Мета терапії полягає в ефективному знищенні збудників захворювання — кишкової та синьогнійної паличок, ентерококів та анаеробних бактерій.

Крім антибіотиків, пацієнтам також можуть призначатися:

• інфузійна терапія — для зняття симптомів інтоксикації, таких як підвищена температура, головний біль, болі в суглобах і м’язах, нудота та блювота;
• імуностимулювальна терапія — для поліпшення кровообігу в нирках;
• дієтичне харчування.

Терапія вважається успішною, якщо досягаються такі результати:

• нормалізація відтоку сечі;
• зниження температури до нормальних значень;
• зникнення набряків;
• результати аналізів сечі та крові відповідають нормі;
• артеріальний тиск повертається до нормального рівня.

Дієта при пієлонефриті

У разі пієлонефриту рекомендується дотримуватися дієти, яка містить у собі:

• підвищене споживання рідини для підтримки нормальної функції нирок і видалення бактерій із сечовивідних шляхів;
• обмеження споживання солі, щоб зменшити набряки та тиск у нирках;
• уникнення гострих і жирних продуктів, щоб знизити навантаження на нирки;
• помірне споживання білка для запобігання зайвого навантаження на нирки.

Харчування при пієлонефриті має бути здоровим і збалансованим. Рекомендується вживання таких продуктів і страв:

• овочеві та молочні супи;
• відварне, запечене, тушковане м’ясо нежирних сортів, птиця, риба, приготовані на пару або перетерті;
• молоко та молочнокислі продукти (з обмеженою кількістю вершків і сметани);
• сирі та відварені овочі;
• фрукти і ягоди (особливо корисні курага, кавуни, дині, гарбуз);
• натуральні некислі соки та компоти.

Для надання смаку їжі можна використовувати зелень петрушки, корицю, кмин і лимонну кислоту. Мед, варення та цукор допускаються в обмеженій кількості.

Слід уникати наведених нижче продуктів:

• газовані та алкогольні напої;
• міцний чай, кава, енергетичні напої;
• бульйони з м’яса, риби або грибів;
• гострі овочеві та м’ясні закуски, різні соління;
• майонез, кетчуп та інші гострі спеції, що містять перець, цибулю, часник або гірчицю;
• консерви з м’яса та риби, копченості;
• жири з високою температурою плавлення (баранячий, яловичий або свинячий).

Профілактика

Для запобігання виникненню патології рекомендується дотримуватися таких рекомендацій:

• дотримуватися правил особистої гігієни, особливо важливо підтримувати чистоту та сухість сечостатевих органів;
• уникати переохолодження в холодну погоду;
• регулярно проходити профілактичні огляди у лікаря;
• не терпіти тривалий час позиви до сечовипускання;
• контролювати можливі вторинні осередки інфекції (тонзиліт, карієс зубів, гайморит та інші) і своєчасно звертатися до лікаря для лікування;
• дотримуватися режиму дня та правильно харчуватися;
• гуляти на свіжому повітрі, оскільки фізична активність і оксигенація організму сприяють зміцненню імунної системи;
• періодично здавати аналізи сечі та крові для контролю стану організму і своєчасного виявлення будь-яких змін або порушень.

Дотримання цих рекомендацій допоможе знизити ризик розвитку пієлонефриту та підтримувати здоров’я сечостатевої системи.