Що таке подагра?

Подагра являє собою хронічне захворювання, пов’язане з порушенням обміну речовин в організмі. Основною характеристикою цього стану є підвищений рівень сечової кислоти в крові, що медики називають гіперурикемією. Це призводить до утворення та відкладення кристалів сечової кислоти в суглобах і навколишніх тканинах, спричиняючи запальний процес та інтенсивний біль.

Найчастіше ця патологія вражає суглоби нижніх кінцівок, особливо суглоб великого пальця стопи. Однак захворювання може зачіпати й інші частини тіла, включно з колінами, ліктями та зап’ястями. Подагра відома своїми гострими нападами, які можуть виникати раптово і супроводжуватися сильним болем, набряком і почервонінням ураженого суглоба.

Класифікація подагри

Класифікація цієї недуги допомагає лікарям точніше визначити характер захворювання, його стадію і вибрати оптимальну стратегію лікування. Подагру можна класифікувати за кількома критеріями:

1. За причиною виникнення:

• первинна (ідіопатична) — найпоширеніша форма захворювання, яка розвивається без явних зовнішніх причин. Зазвичай вона пов’язана з генетичною схильністю до порушення обміну сечової кислоти;
• вторинна подагра — виникає як наслідок інших захворювань або зовнішніх чинників. До них належать хронічна ниркова недостатність, деякі види лейкемії, псоріаз, приймання певних ліків (наприклад, діуретиків або низьких доз аспірину).

2. За перебігом захворювання:

• гостра подагра — характеризується раптовими, інтенсивними нападами болю і запалення в суглобах. Ці напади можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів, після чого настає період ремісії;
• хронічна подагра — розвивається за тривалого перебігу захворювання. Характеризується постійним дискомфортом у суглобах, утворенням тофусів і поступовим руйнуванням суглобових поверхонь.

3. За локалізацією:

• суглобова подагра — найпоширеніша форма, за якої уражаються переважно суглоби. Найчастіше зачіпає плюснефаланговий суглоб великого пальця стопи, але може вражати й інші суглоби;
• несуглобова подагра — за цієї форми кристали сечової кислоти відкладаються в позасуглобових тканинах і органах. Може проявлятися у вигляді тофусів у м’яких тканинах, ураження нирок (нефролітіаз, подагрична нефропатія) або інших органів.

Види подагри

Існує кілька видів цієї патології:

• суглобова подагра — найпоширеніша форма, характеризується ураженням суглобів, спричиненим відкладанням кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині та навколишніх тканинах. Супроводжується гострими нападами болю, набряком, почервонінням і підвищенням температури в ділянці ураженого суглоба. Напади можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів. Найчастіше уражаються гомілковостопні, колінні, ліктьові, променезап’ясткові суглоби та суглоби пальців рук;
• ниркова подагра — пов’язана з утворенням каменів у нирках і порушенням їхньої функції. Може проявлятися болем у поперековій ділянці, порушенням сечовипускання, підвищенням артеріального тиску і поступовим зниженням функції нирок.
• шкірна подагра — характеризується утворенням підшкірних вузликів, званих тофусами. Тофуси являють собою скупчення кристалів сечової кислоти, оточені запальною тканиною. Вони можуть з’являтися в різних частинах тіла, але найчастіше зустрічаються на вушних раковинах, навколо ліктьових суглобів, на пальцях рук і ніг, у ділянці ахіллового сухожилля;
• вісцеральна подагра — найбільш рідкісна форма подагри, за якої уражаються внутрішні органи. Кристали сечової кислоти можуть відкладатися в різних тканинах і органах, включно з серцем (можливий розвиток перикардиту або ураження клапанів), легенями, центральною нервовою системою. 

Стадії розвитку подагри

Подагра — це прогресуюче захворювання, яке зазвичай проходить через кілька стадій. Розглянемо детально кожну стадію.

Безсимптомна гіперурикемія

Це початкова стадія, що характеризується підвищеним рівнем сечової кислоти в крові (гіперурикемія) без явних клінічних симптомів. На цій стадії рівень сечової кислоти в сироватці крові перевищує 6,8 мг/дл (404 мкмоль/л), відсутні симптоми артриту або утворення тофусів, немає ознак ураження нирок, пов’язаних з відкладенням уратів.

Важливо зазначити, що не у всіх людей з гіперурикемією розвивається подагра. Однак тривала гіперурикемія збільшує ризик розвитку клінічних проявів захворювання. На цій стадії можуть бути рекомендовані зміни способу життя та дієти для зниження рівня сечової кислоти.

Гострий подагричний артрит

Ця стадія характеризується появою першого нападу подагричного артриту. Типові прояви включають:

• раптовий початок, часто вночі або рано вранці;
• інтенсивний біль, зазвичай в одному суглобі (найчастіше в плюснефаланговому суглобі великого пальця стопи);
• набряк, почервоніння і підвищення температури шкіри над ураженим суглобом.
• обмеження рухливості суглоба через біль;
• загальні симптоми, такі як лихоманка і нездужання.

Гострий напад зазвичай досягає піку інтенсивності протягом 12-24 годин і може тривати від кількох днів до кількох тижнів без лікування. 

Після першого нападу може настати тривалий період ремісії, який може тривати місяці або навіть роки.

Міжнападний період

Це період між гострими нападами подагри. Характеристики цієї стадії:

• відсутність явних симптомів артриту;
• збереження підвищеного рівня сечової кислоти в крові;
• можливе поступове відкладення кристалів сечової кислоти в тканинах, навіть за відсутності симптомів.

Тривалість міжнападного періоду може варіюватися від кількох місяців до кількох років. Такі напади мають тенденцію повторюватися зі зростаючою частотою та інтенсивністю.

Хронічна тофусна подагра

Це пізня стадія захворювання, яка розвивається за відсутності адекватного лікування протягом багатьох років. Характеризується утворенням тофусів — видимих або пальпованих відкладень кристалів сечової кислоти під шкірою та в інших тканинах, хронічним артритом з постійним болем і обмеженням рухливості суглобів, деформацією суглобів через ерозію кісткової тканини та відкладення тофусів, підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань, таких як ішемічна хвороба серця та артеріальна гіпертонія.

Також можливе ураження нирок, включно з хронічною подагричною нефропатією і підвищеним ризиком розвитку сечокам’яної хвороби.

На цій стадії тофуси можуть утворюватися в різних частинах тіла, включно з вушними раковинами, ліктями, пальцями рук і ніг, а також навколо суглобів. Вони можуть спричиняти не лише косметичні проблеми, а й обмежувати рухливість суглобів і призводити до їхньої деформації.

Хронічна тофусна подагра може істотно знижувати якість життя пацієнта, обмежуючи його фізичну активність і працездатність. Крім того, на цій стадії значно зростає ризик розвитку ускладнень, пов’язаних з ураженням внутрішніх органів.

Важливо зазначити, що перехід від однієї стадії до іншої не є неминучим. У разі своєчасної діагностики та правильного лікування можна запобігти прогресуванню захворювання та розвитку ускладнень. Ключову роль у цьому відіграє підтримання рівня сечової кислоти в крові в межах норми.

Причини виникнення подагри

Основною причиною подагри є порушення обміну речовин, що призводить до підвищення рівня сечової кислоти в крові. Це може бути зумовлено як генетичною схильністю, так і факторами способу життя. Надмірне споживання червоного м’яса, морепродуктів і деяких видів риби може сприяти розвитку подагри.

Зловживання алкоголем, особливо пивом і міцними напоями, також збільшує ризик захворювання. Ожиріння і малорухливий спосіб життя є додатковими факторами ризику. Деякі захворювання, такі як цукровий діабет, гіпертонія і порушення функції нирок, можуть підвищувати ймовірність розвитку подагри. Крім того, приймання певних ліків, включно з діуретиками та низькими дозами аспірину, може впливати на рівень сечової кислоти в організмі.

Симптоми подагри

Симптоми подагри часто з’являються раптово і можуть бути дуже інтенсивними. Основною ознакою є гострий біль в ураженому суглобі, який часто починається вночі або рано вранці. Біль може бути настільки сильним, що навіть легкий дотик до суглоба викликає дискомфорт. Уражений суглоб зазвичай опухає, червоніє і стає гарячим на дотик.

Крім болю, пацієнти часто скаржаться на обмеження рухливості суглоба. У деяких випадках може підвищуватися температура тіла, з’являтися загальне нездужання. За хронічної форми захворювання можуть утворюватися тофуси – підшкірні вузлики, що складаються з кристалів сечової кислоти. Ці утворення найчастіше з’являються на пальцях рук і ніг, ліктях і вушних раковинах.

Ускладнення подагри

Без належного лікування це захворювання може призвести до серйозних ускладнень. Хронічна подагрична артропатія характеризується постійним запаленням і руйнуванням суглобів, що може призвести до їхньої деформації та втрати функціональності. Ураження нирок за подагри може проявлятися у вигляді подагричної нефропатії або пієлонефриту, що істотно порушує роботу сечовидільної системи.

Утворення каменів у нирках — ще одне часте ускладнення подагри, яке може спричиняти сильний біль і порушення функції нирок. Болі в спині можуть бути пов’язані з нирковою колькою, спричиненою проходженням каменів через сечоводи.

Крім того, тривала подагра підвищує ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Важливо зазначити, що подагра може поєднуватися з іншими захворюваннями, такими як остеоартрит, псоріаз і різні інфекційні захворювання, що ускладнює діагностику і лікування.

Діагностика подагри

Діагностика цієї патології починається з ретельного збору анамнезу та фізичного огляду пацієнта. Лікар оцінює характер і локалізацію болю, наявність набряку та почервоніння суглобів. Важливим діагностичним методом є аналіз крові на рівень сечової кислоти, хоча варто зазначити, що підвищений рівень сечової кислоти не завжди означає наявність подагри.

Для підтвердження діагнозу часто проводять аналіз синовіальної рідини з ураженого суглоба. Наявність кристалів сечової кислоти в синовіальній рідині є характерною ознакою подагри. Рентгенографія суглобів допомагає оцінити ступінь ураження і виявити можливі зміни в кісткових структурах. УЗД нирок і УЗД сечовидільної системи дають змогу оцінити стан нирок і виявити можливі камені. У складних випадках може знадобитися проведення комп’ютерної томографії або МРТ для детальнішої оцінки стану суглобів і навколишніх тканин.

Лікування подагри

Терапія спрямована на полегшення симптомів гострого нападу, запобігання рецидивам і зниження рівня сечової кислоти в крові. Комплексний підхід до лікування включає медикаментозні та немедикаментозні методи.

У разі гострого нападу подагри застосовуються нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які допомагають зменшити біль і запалення. Колхіцин також ефективний для купірування гострого нападу, особливо якщо його застосувати на ранніх стадіях. У деяких випадках можуть бути призначені глюкокортикоїди, особливо якщо використання НПЗП протипоказане.

Для довгострокового контролю захворювання лікар виписує препарати, що знижують рівень сечової кислоти, такі як алопуринол або фебуксостат. Ці ліки допомагають запобігти утворенню кристалів сечової кислоти та зменшити ризик майбутніх нападів. Важливо зазначити, що лікування цими препаратами має проводитися під постійним наглядом лікаря, оскільки вони можуть мати побічні ефекти.

Немедикаментозне лікування передбачає дотримання дієти з обмеженням пуринів, відмову від алкоголю, зниження ваги при ожирінні та збільшення фізичної активності. Ці заходи допомагають знизити рівень сечової кислоти в організмі та зменшити ризик загострень.

Профілактика подагри

Профілактика багато в чому залежить від способу життя і харчування. Дотримання дієти з низьким вмістом пуринів є ключовим моментом у запобіганні нападів подагри. Необхідно обмежити споживання червоного м’яса, субпродуктів, деяких видів риби та морепродуктів. Натомість рекомендується збільшити споживання овочів, фруктів і молочних продуктів із низьким вмістом жиру.

Обмеження вживання алкоголю, особливо пива і міцних напоїв, є ще одним важливим аспектом профілактики. Крім того, важливо контролювати рівень сечової кислоти в крові за допомогою регулярних аналізів і своєчасно лікувати супутні захворювання, як-от гіпертонія і цукровий діабет.

Дієта за подагри

Дієта відіграє ключову роль в управлінні подагрою, допомагаючи знизити рівень сечової кислоти в крові та зменшити ризик нападів. Правильне харчування ґрунтується на обмеженні продуктів, багатих на пурини, і збільшенні споживання продуктів, що сприяють виведенню сечової кислоти з організму.

Продукти, які слід обмежити або виключити:

1. Червоне м’ясо: яловичина, свинина, баранина.
2. Субпродукти: печінка, нирки, мізки, серце.
3. Деякі види риби та морепродуктів: сардини, анчоуси, скумбрія, оселедець, креветки, краби.
4. Алкогольні напої, особливо пиво та міцний алкоголь.
5. Солодкі газовані напої та продукти з високим вмістом фруктози.
6. Дріжджові екстракти та продукти на їхній основі.

Продукти, рекомендовані в разі подагри:

1. Овочі: всі види, крім шпинату, спаржі та грибів (які містять помірну кількість пуринів).
2. Фрукти: особливо корисні цитрусові, вишня, яблука, груші.
3. Молочні продукти з низьким вмістом жиру: молоко, йогурт, сир.
4. Цільнозернові продукти: вівсянка, бурий рис, цільнозерновий хліб.
5. Яйця (в помірній кількості).
6. Горіхи та насіння.
7. Оливкова олія та інші джерела корисних жирів.

Рекомендується збільшити споживання води до 2-3 літрів на день, а також обмежити споживання солодких напоїв і фруктових соків із високим вмістом фруктози.