Що таке остеоартрит?

Остеоартрит, також відомий як остеоартроз або дегенеративне захворювання суглобів — хронічне прогресуюче захворювання, що характеризується поступовим руйнуванням хряща в суглобах.

Хрящ — це гладка тканина, що покриває кінці кісток у суглобах і сприяє їхньому плавному руху. За остеоартриту хрящ стоншується і з часом повністю стирається, що призводить до тертя кісток одна об одну, запалення і болю.

Це прогресуюче захворювання вражає переважно літніх людей, але може виникнути й у молодих унаслідок травм або перевантажень. Найчастіше патології піддаються колінні, тазостегнові суглоби, кисті та фаланги пальців.

Види остеоартриту

Існує кілька основних різновидів остеоартриту, які розрізняються за причинами виникнення, локалізацією та клінічними проявами:

1. Первинний (ідіопатичний). Це найпоширеніша форма. Вона розвивається внаслідок поєднання різних чинників, таких як вік, генетична схильність, ожиріння. Найчастіше уражаються кисті, колінні, кульшові, тазостегнові та міжфалангові суглоби стоп.
2. Вторинний остеоартрит. Ця форма виникає внаслідок інших захворювань або травм — переломи, вивихи, вроджені аномалії розвитку суглобів, метаболічні порушення (подагра, охроноз), ендокринні захворювання (акромегалія, гіпотиреоз), запальні артрити.
3. Ерозивний. Це важка форма захворювання, за якої спостерігається швидке руйнування хряща й утворення ерозій у субхондральній кістці. Найчастіше уражаються міжфалангові суглоби кистей.
4. Атрофічний (сухий). Характеризується вираженою втратою хряща і звуженням суглобової щілини без формування остеофітів (кісткових розростань).
5. Гіпертрофічний (вузликовий). За цієї форми відбувається інтенсивне утворення остеофітів навколо суглоба, що може спричиняти деформацію та обмеження рухливості. Найчастіше уражаються дистальні та проксимальні міжфалангові суглоби кистей.

Причини виникнення остеоартриту

Остеоартрит (остеоартроз) має багатофакторну природу виникнення. Основні причини його розвитку можна розділити на кілька груп:

1. Вікові зміни — з віком хрящова тканина стає менш еластичною і більш крихкою, що робить її більш вразливою до пошкоджень. Крім того, з віком знижується здатність організму до відновлення пошкодженого хряща. У результаті чого також може розвинутися остеопороз.
2. Механічні чинники:

• Травми (переломи, вивихи, розтягнення зв’язок);
• Підвищені навантаження (ожиріння, професійні навантаження);
• Неправильна біомеханіка рухів;
• Деформації суглобів (вроджені або набуті).

3. Метаболічні порушення:

• Цукровий діабет;
• Подагра;
• Ожиріння;
• Порушення обміну кальцію і фосфору.

4. Ендокринні порушення:

• Акромегалія;
• Гіпотиреоз;
• Гіперпаратиреоз.

5. Генетичні чинники — існують певні генетичні мутації, що привертають до розвитку цієї недуги. Вони впливають на синтез компонентів хряща і його відновлення.
6. Запальні процеси — хронічні запальні захворювання суглобів (ревматоїдний артрит, реактивний артрит та ін.) можуть сприяти розвитку вторинного остеоартриту.
7. Анатомічні особливості — вроджені або набуті дефекти й деформації суглобів підвищують ризик виникнення цього захворювання.
8. Спосіб життя — куріння, низька фізична активність, неправильне харчування можуть сприяти розвитку захворювання.

Також до виникнення цього захворювання більш схильні люди, що входять до групи ризику. До таких належать:

• Похилий вік — ризик збільшується з віком через дегенеративні зміни;
• Надлишкова маса тіла — підвищує навантаження на суглоби;
• Професії, пов’язані з важкою фізичною працею, тривалими статичними навантаженнями;
• Травми суглобів в анамнезі — переломи, вивихи, пошкодження менісків і зв’язок;
• Вроджені аномалії розвитку кісток;
• Деякі ендокринні захворювання;
• Метаболічні порушення — подагра, охроноз, гемохроматоз;
• Спадкова схильність до патологій кісток;
• Люди з низькою фізичною активністю.

Таким чином, патогенез остеоартриту складний і багатофакторний. Своєчасне виявлення й усунення чинників ризику дає змогу сповільнити прогресування захворювання.

Симптоми остеоартриту

“Тривожними дзвіночками”, які можуть свідчити про початок розвитку цієї патології, є:

• Біль в ураженому суглобі — основний симптом. Він посилюється при навантаженні та русі, зменшується в спокої. На ранніх стадіях біль має тимчасовий характер, пізніше стає постійним;
• Скутість, обмеження рухливості суглоба, особливо вранці після сну. З часом обсяг рухів зменшується.
• Хрускіт, клацання в суглобі під час руху;
• Набряклість, припухлість у ділянці через реактивне запалення;
• Деформація суглоба на пізніх стадіях унаслідок руйнування хряща, утворення остеофітів і кісткових розростань;
• М’язова атрофія навколо ураженого суглоба через знерухомлення.

У разі виникнення перших симптомів необхідно якомога швидше звернутися до лікаря для проведення діагностики та запобігання подальшому розвитку цього захворювання.

Наслідки остеоартриту

Ця недуга може призвести до серйозних наслідків, якщо її не лікувати вчасно і належним чином. До небажаних наслідків цієї патології належать:

1. Хронічний біль і скутість у суглобах. У міру прогресування захворювання і подальшого руйнування хряща ці ознаки значно погіршують якість життя пацієнта. Це може призвести до порушення сну, депресії та тривожних розладів.
2. Деформація суглобів. На пізніх стадіях може розвиватися деформація уражених суглобів через утворення остеофітів (кісткових розростань) і зміщення кісток.
3. М’язова атрофія. Через хронічний біль та обмеження рухливості пацієнти часто уникають фізичної активності, що призводить до атрофії (зменшення) м’язів навколо уражених суглобів. Це ще більше погіршує функцію суглоба і підвищує ризик падінь і травм.
4. Порушення ходи та постави. Симптоми захворювання можуть призвести до зміни ходи й постави, що збільшує навантаження на здорові суглоби й хребет, сприяючи розвитку цієї патології в інших областях.
5. Необхідність ендопротезування. У разі значного руйнування суглоба і втрати його функції єдиним ефективним методом лікування може стати ендопротезування (заміна суглоба на штучний імплантат). Ця операція пов’язана з ризиками й тривалим періодом реабілітації.
6. Соціальна ізоляція. Через обмежену мобільність і біль люди з остеоартритом можуть поступово віддалятися від соціального життя, що негативно позначається на їхньому психологічному стані.

Діагностика остеоартриту

Для призначення ефективної терапії проти цієї хвороби пацієнту необхідно пройти комплексне обстеження на виявлення причин її виникнення, місця локалізації та ступеня ураження. Для діагностування цієї недуги лікарі вдаються до таких методів:

• Збір анамнезу і фізикальне обстеження — лікар розпитає пацієнта про симптоми, їхню тривалість, локалізацію, а також про наявність травм або інших захворювань в анамнезі. Огляне уражені суглоби на предмет деформацій, набряку, обмеження рухливості;
• Рентгенографія — допомагає побачити звуження суглобової щілини, що підтверджує витончення хряща, утворення остеофітів (кісткових розростань), кіст у кістках та інші характерні зміни;
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — дає змогу детально візуалізувати хрящі, зв’язки, м’язи. Це допомагає оцінити ступінь ураження і виключити інші патології;
• Комп’ютерна томографія (КТ) — допомагає виявити кісткові зміни, кісти й переломи;
• Артроскопія — ця інвазивна процедура використовується в деяких випадках для огляду внутрішньої поверхні суглоба й отримання зразків тканини для біопсії;
• Аналізи крові та синовіальної рідини — допомагають виключити інфекційні та аутоімунні захворювання.

Лікування остеоартриту

Терапія цього захворювання містить в собі:

1. Медикаментозне лікування: знеболювальні, нестероїдні протизапальні препарати, хондропротектори, внутрішньосуглобові ін’єкції.
2. Фізіотерапія: лікувальна фізкультура, масаж, теплові процедури, електролікування.
3. Ортопедичні пристосування: тростини, ортези, бандажі, коректори постави.
4. Хірургічне лікування — за значного ураження суглоба і втрати його функції: остеотомія, артродез, ендопротезування.
5. Немедикаментозні методи: зниження ваги, зміна способу життя, психологічна підтримка.

Важливим є комплексне лікування, що поєднує медикаменти, фізичні вправи, зміну способу життя і в деяких випадках хірургічне втручання. Рання діагностика та адекватна терапія сповільнюють прогресування остеоартриту і покращують якість життя пацієнта.

Профілактика остеоартриту

Профілактика остеоартриту є важливим заходом для запобігання та уповільнення розвитку цього захворювання. Ось основні рекомендації щодо профілактики цієї патології:

• Помірні фізичні вправи, такі як ходьба, плавання або їзда на велосипеді, допомагають зміцнити м’язи. Це знижує навантаження на суглоби та уповільнює знос хряща;
• Правильна техніка виконання рухів. Під час занять спортом або фізичною роботою важливо дотримуватися правильної техніки рухів, щоб уникнути надмірного навантаження і травм;
• Своєчасне лікування травм і захворювань. Негайне лікування травм, розтягнень та інших ушкоджень дуже важливе для запобігання розвитку остеоартриту в майбутньому;
• Правильне харчування. Дієта, багата на антиоксиданти, вітаміни й мінерали, такі як вітамін С, вітаміни групи B, кальцій і магній, може зміцнити хрящову тканину й уповільнити її знос;
• Носіння зручного взуття і використання ортопедичних пристосувань за необхідності;
• Відмова від куріння і зловживання алкоголем.

Дієта в разі остеоартриту

Для підтримки здоров’я суглобів, кісток і зв’язок необхідно дотримуватися дієти. У раціоні пацієнта обов’язково мають бути присутні:

1. Продукти, багаті на білок — для підтримки м’язової маси (м’ясо, бобові).
2. Продукти, багаті кальцієм і вітаміном D для зміцнення кісток — молочні продукти.
3. Жирна риба, горіхи, насіння льону, насичені омега-3 жирними кислотами.
4. Фрукти й овочі, багаті антиоксидантами та протизапальними сполуками.
5. Вживання достатньої кількості води.

Пацієнту необхідно обмежити споживання простих вуглеводів, насичених жирів і холестерину — фастфуду, смаженого, жирного.