Статистика свідчить, що більшу частину пацієнтів лікаря-уролога складають чоловіки. І це не дивно, оскільки основним полем діяльності цього фахівця є лікування чоловічих патологій сечовивідної та статевої систем. Проте до послуг уролога звертаються і жінки — зокрема із захворюваннями видільної системи.

У цій статті ми розберемося, з якими проблемами слід звертатися до лікаря чоловікам і жінкам, які методи діагностики та лікування урологічних захворювань існують сьогодні. Також розповімо про профілактичні заходи для запобігання появи проблем сечостатевої системи організму.

Хто такий уролог

Лікар уролог — це медичний фахівець, який спеціалізується на діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань сечовидільної системи чоловіків і жінок. Залежно від специфіки практики існують як чоловічий, так і жіночий уролог.

Що лікує уролог

До спеціалізації цього лікаря належать патології сечоводів, нирок, сечового міхура і статевих органів людини.

Жіночі захворювання

Частим приводом відвідати уролога для жінок виступають проблеми із сечовим трактом. Уразливість жіночої сечостатевої системи перед урологічними захворюваннями та інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), зумовлена анатомічними особливостями її будови. Анатомічно уретра (сечовипускальний канал, сечівник) у жінок коротша, але ширша за чоловічу, що сприяє легкому проникненню збудників інфекції та їхньому розповсюдженню до верхніх частин сечового тракту, включно із сечовим міхуром і нирками.

До вразливості сечостатевої системи жінки також призводить зниження імунітету, гормональні зміни в період вагітності та пологів. У цей час часто виникають цистити (запалення сечового міхура), що підвищує ризик розвитку інфекційних процесів.

Жіночий уролог займається лікуванням таких хвороб і проблем:

1. Утворення каменів і пісок у нирках, що виникають через порушення метаболізму та запальні процеси.
2. ІПСШ. Неліковані інфекції можуть призвести до запалень в органах сечостатевої системи, таких як цистит і пієлонефрит, а також до появи поліпів у сечовому міхурі.
3. Нетримання сечі, спричинене слабкістю м’язів і зв’язок таза або порушенням роботи сфінктера (клапана) уретри. Це часта проблема у жінок після пологів, яка посилюється з віком.
4. Вроджені аномалії сечового міхура.
5. Пухлини в ділянці сечовивідних шляхів.
6. Гіперактивність сечового міхура, що проявляється різкими й важко пригнічуваними позивами до сечовипускання.

Направлення пацієнтки до уролога або гінеколога-уролога виписує терапевт, або ж жінка може самостійно записатися на прийом до лікаря. Вкрай важливо звертатися по допомогу одразу за появи перших ознак проблем, як-от болі, печіння під час сечовипускання, прискорені позиви або ознаки нетримання. Вчасно недіагностоване захворювання може призвести до ускладнень і поширення інфекції на сусідні органи.

Чоловічі захворювання

Лікар-уролог у чоловіків займається лікуванням патологій передміхурової залози, сім’яних пухирців, сім’явиносних проток, яєчок, калитки (мошонки), пеніса і всієї сечостатевої системи загалом. Ось основний список хвороб, з якими допомагає впоратися фахівець:

1. Цистит або запалення сечового міхура. Через особливості анатомії, ця проблема частіше трапляється у жінок — чоловіки з циститом зазвичай звертаються до уролога після 40 років. У чоловіків сечовий міхур запалюється на тлі інших урологічних захворювань, таких як інфекції простати, уретри, яєчок і насіннєвих пухирців.
2. Уретрит або запалення сечовипускного каналу (сечівника). Це може бути самостійне захворювання або виникнути вторинно (коли інфекція поширюється на уретру з передміхурової залози, сечового міхура, насіннєвих пухирців). Основні причини появи та розвитку уретриту — це ІПСШ та хірургічні втручання.
3. Утворення каменів у нирках, сечовому міхурі, сечоводах, уретрі. Камені можуть мати різні розміри: від дрібних (пісок, крупинки) до дуже великих зразків діаметром до 10-12 см. Причини цієї патології — порушення обміну речовин через неправильне харчування, зневоднення, хронічні захворювання внутрішніх органів, а також високий рівень pH сечі.
4. Нефрит або запалення нирок. Первинна форма недуги пов’язана з діяльністю патогенних бактерій, таких як кишкова паличка і стрептококи. Вторинна форма може виникнути як ускладнення в разі цукрового діабету, надмірного вживання алкоголю або алергії.
5. Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). Включає такі інфекції, як молочниця, трихомоніаз, гонорея, сифіліс, вірус папіломи людини (ВПЛ), вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), короста та інші. Лікуванням цих проблем займаються як урологи, так і венерологи.
6. Хвороби чоловічих статевих органів. Сюди належить аденома передміхурової залози, запалення головки та крайньої плоті статевого члена (баланопостит), простатит.

З проблемами чоловічого безпліддя, імпотенції, гормональних порушень, включно зі зниженням вироблення андрогенів, клімаксу, пацієнти звертаються до уролога-андролога. Основна відмінність між звичним урологом і андрологом полягає в тому, що останній займається питаннями чоловічого репродуктивного здоров’я (включно з лікуванням медикаментозними препаратами), тоді як уролог займається органами сечостатевої системи, що може включати хірургічні втручання.

Симптоми, за наявності яких ми наполегливо рекомендуємо звернутися до уролога:

• патологічні виділення із сечовипускного каналу (уретри);
• висипання, бородавки та інші утворення в ділянці паху;
• ознаки запалення в області зовнішніх статевих органів (почервоніння, набряк, підвищення температури);
• порушення сечовипускання (біль, затримка сечі, часті позиви), зміни кольору і запаху сечі.

Для профілактики чоловікам старше 40 років рекомендується відвідувати уролога не рідше одного разу на рік для перевірки стану простати та інших органів сечостатевої системи. Крім візуального огляду, обстеження включає ультразвукове дослідження (УЗД) малого таза, простати та лабораторні аналізи.

Коли потрібно звернутися до уролога

Звернення до уролога необхідне за появи симптомів патологічного процесу. Візит до лікаря не слід відкладати, якщо ви відчули або помітили в себе:

• болі під час сечовипускання;
• зміну кольору сечі;
• часті нічні походи в туалет;
• проблеми з ерекцією (у чоловіків);
• зміну консистенції, кольору і запаху виділень;
• почервоніння, набряк статевих органів;
• висипання в зоні паху.

Симптоми урологічних захворювань завдають чималого дискомфорту пацієнту. Також варто пам’ятати, що інфекції швидко поширюються сечостатевими шляхами, вражаючи все нові й нові ділянки організму. Тому важливо якомога швидше звернутися до уролога для професійного обстеження та лікування.

Як підготуватися до прийому уролога

Підготовка до відвідування уролога не є складною. Для успішного прийому в лікаря необхідно взяти з собою результати аналізів (мазків, сечі та крові) і надати детальний анамнез свого стану здоров’я. Також на прийомі слід розповісти урологу про препарати, які ви приймаєте. Це допоможе лікарю точно поставити діагноз і запропонувати ефективне лікування.

Під час обстеження лікар проводить візуальний огляд пацієнта, пальпацію проблемної ділянки. Додатково лікар може виписати хворому направлення на додаткові аналізи, магнітно-резонансну томографію (МРТ), комп’ютерну томографію (КТ) або ультразвукову діагностику (УЗД) досліджуваної ділянки.

Після збору даних пацієнту призначається відповідне лікування.

Методи лікування урологічних захворювань

Лікування урологічних захворювань може охоплювати медикаментозну терапію, фізіотерапію, у серйозніших випадках вдаються до хірургічного втручання.

Поширеними методами терапії є ендоскопія і лапароскопія. За цих методів площа розсічення тканин мала. Це знижує травматичність операції й, як наслідок, сприяє швидкому загоєнню.

Під час підбору оптимальних методів лікування необхідно враховувати такі чинники: вік пацієнта, характер захворювання і його тяжкість, а також наявність супутніх патологій. Найчастіше лікування починається з консервативних заходів і лише за відсутності бажаного результату або за відповідних показань ухвалюють рішення про перехід до оперативного втручання хірургів.

У практиці використовують різні терапевтичні підходи, як в ізольованій формі, так і в комбінації:

1. Консервативне лікування. Залежно від показань призначають спазмолітики, протизапальні та імуностимулювальні препарати, а також вітамінно-мінеральні комплекси. Для корекції порушень сечовипускання може застосовуватися ботулотоксин (лікарський препарат, що блокує нервово-м’язову передачу).
2. Фізіотерапевтичні процедури. Основними є водні процедури (наприклад, лікувальний душ, ванни), терапія електромагнітними хвилями та голкорефлексотерапія.
3. Урологічні маніпуляції. Для полегшення відтоку сечі із сечового міхура може проводитися бужування (розширення) сечовипускального каналу та катетеризація сечового міхура (штучне виведення сечі через катетер). Для лікування запальних процесів застосовується санація сечових шляхів за допомогою введення лікарських препаратів через уретру і в сечовий міхур.
4. Хірургічне втручання. За наявності новоутворень може знадобитися їх видалення відкритим хірургічним шляхом або менш інвазивними методами з використанням мікроскопа через невеликий розріз. Операції також можуть виконуватися в разі аномалій розвитку, наявності сторонніх тіл або звуження органів для відновлення нормального відтоку сечі.

У рамках терапії також можуть включатись процедури корекції супутніх захворювань, дієтотерапія і диспансерне спостереження уролога за медичними показаннями.

Профілактика урологічних захворювань

Профілактичні заходи щодо урологічних хвороб охоплюють дотримання здорового способу життя, регулярні медичні огляди, помірне вживання алкоголю і відмову від нікотину, а також своєчасне лікування інших захворювань, здатних впливати на стан сечовивідної системи. Також слід уникати переохолодження організму, оскільки це також негативно впливає на сечостатеві органи людини.

Консультація лікаря уролога — це необхідний крок до підтримання здоров’я сечовидільної системи. Не варто відкладати візит до лікаря за перших ознак нездужання. Турбота про своє здоров’я починається з уважного ставлення до свого тіла і своєчасних профілактичних заходів.