Що таке інфекційні захворювання?

Інфекційні захворювання, також відомі як трансмісивні хвороби, являють собою патологічні стани, викликані патогенними мікроорганізмами, такими як бактерії, віруси, грибки або паразити. Ці захворювання можуть передаватися від одного організму до іншого різними шляхами.

Види інфекційних захворювань

Цю групу хвороб можна класифікувати за різними критеріями, включаючи:

1. Бактеріальні — викликаються різними типами бактерій. Вони можуть вражати різні системи організму і проявлятися різноманітними симптомами. До них належать:

• Респіраторні інфекції (пневмонія, бронхіт, синусит);
• Кишкові інфекції (сальмонельоз, холера, кампілобактеріоз);
• Шкірні інфекції (целюліт, імпетиго, стрептодермія);
• Інфекції сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит);
• Менінгіт, сепсис, ендокардит, остеомієліт тощо.

Лікування зазвичай проводиться за допомогою антибіотиків, вибір яких залежить від виду збудника і локалізації інфекції.

2. Грибкові інфекції — спричиняються різними видами грибів і можуть вражати шкіру, нігті, слизові оболонки та внутрішні органи:

• Кандидоз (молочниця, кандидозний вагініт);
• Дерматофітії (лишай, мікроспорія, епідермофітія);
• Оніхомікози (грибкове ураження нігтів);
• Кокцидіоїдомікоз, криптококоз, аспергільоз та інші.

Лікування грибкових інфекцій проводиться за допомогою протигрибкових препаратів (антимікотиків).

3. Паразитарні — провокуються різними видами паразитів, таких як найпростіші, гельмінти (черв’яки) і членистоногі:

• Малярія (збудник — плазмодій);
• Токсоплазмоз (збудник — токсоплазма);
• Лямбліоз (збудник — лямблія);
• Аскаридоз, ентеробіоз, трихінельоз (гельмінтози);
• Педикульоз, короста (членистоногі).

Терапія захворювань цього типу проводиться за допомогою протипаразитарних препаратів, вибір яких залежить від виду паразита.

4. Кишкові інфекції — вражають шлунково-кишковий тракт і можуть спричинятися різними патогенами, такими як бактерії, віруси, паразити і грибки:

• Сальмонельоз, шигельоз, холера;
• Ротавірусна інфекція, норовірусна інфекція;
• Лямбліоз, амебіаз, криптоспоридіоз;
• Кандидозний езофагіт, кандидозний ентерит.

Лікування кишкових інфекцій залежить від збудника і може включати антибіотики, противірусні, протипаразитарні або протигрибкові препарати, а також регідратаційну терапію.

5. Захворювання, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ). ЗПСШ — це група захворювань, які передаються переважно через незахищені статеві контакти:

• ВІЛ/СНІД;
• Сифіліс, гонорея;
• Генітальний герпес;
• Хламідіоз, трихомоніаз;
• Вірус папіломи людини (ВПЛ).

Лікування ЗПСШ залежить від збудника і може включати антибіотики, противірусні препарати, а також місцеву терапію. 

Інші види інфекційних захворювань:

• Повітряно-крапельні інфекції (грип, кір, вітряна віспа, тонзиліт, кашлюк);
• Вірусні гепатити (гепатити A, B, C, D, E);
• Трансмісивні інфекції (лихоманка Денге, жовта лихоманка, лихоманка Зіка);
• Респіраторні інфекції (пневмонія, бронхіт, синусит);
• Нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт);
• Інфекції шкіри та м’яких тканин (целюліт, бешиха, абсцеси);
• Інфекції очей (кон’юнктивіт, кератит);
• Інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, артрит).

Лікування і профілактика цих патологій залежить від конкретного збудника, шляхів передачі та локалізації інфекційного процесу.

Класифікація інфекційних захворювань

Ці хвороби можна класифікувати таким чином:

а) За типом збудника:

• Бактеріальні (туберкульоз, холера, сальмонельоз);
• Вірусні (ВІЛ, гепатит, грип, ГРВІ та коронавірус);
• Грибкові (кандидоз, аспергільоз);
• Паразитарні (малярія, токсоплазмоз, лямбліоз).

б) За локалізацією інфекції:

• Респіраторні (пневмонія, бронхіт);
• Кишкові (холера, сальмонельоз, амебіаз);
• Кров’яні (сепсис, малярія);
• Інфекції шкіри та м’яких тканин (целюліт, імпетиго).

в) За способом передачі:

• Повітряно-крапельні (грип, кір, туберкульоз);
• Контактні (герпес, ВІЛ, гепатит B);
• Трансмісивні (малярія, лихоманка Денге);
• Харчові (сальмонельоз, ботулізм).

Причини інфекційних захворювань

Причини виникнення захворювань безпосередньо пов’язані з проникненням в організм людини патогенних мікроорганізмів, таких як бактерії, віруси, грибки або паразити. Ці мікроорганізми можуть потрапляти в тіло різними шляхами. Одним з основних шляхів є контакт з інфікованими людьми або тваринами через повітряно-крапельний, контактно-побутовий або статевий шляхи передачі. Наприклад, під час кашлю, чхання або близького контакту із зараженою людиною збудники можуть переноситися через найдрібніші краплини слини або респіраторних виділень.

Крім того, вживання забрудненої їжі або води також може стати причиною виникнення недуги. Сальмонельоз, холера або гепатит А часто виникають через недотримання правил гігієни при приготуванні та зберіганні продуктів харчування або використання неякісної питної води. Особливу небезпеку становлять трансмісивні інфекції, що передаються через укуси комах-переносників, таких як комарі в разі малярії або лихоманки Денге.

Фактори ризику, що підвищують імовірність розвитку інфекційних захворювань, різноманітні. Літній вік і дитячий вік є факторами ризику, оскільки імунна система в цих групах може бути ослаблена. Люди з хронічними захворюваннями, такими як цукровий діабет, хвороби легенів або нирок, а також вагітні жінки входять до групи ризику через особливості свого фізіологічного стану. Ослаблений імунітет, спричинений ВІЛ, онкологічними захворюваннями або прийомом імунодепресантів, також значно підвищує ризик інфікування. Низький соціально-економічний статус, погані умови життя та недостатня гігієна також можуть сприяти поширенню інфекційних захворювань. Певні професії, як-от медичні працівники або працівники харчової промисловості, наражають людей на вищий ризик контакту з патогенними мікроорганізмами. Подорожі в ендемічні регіони також збільшують ризик зараження інфекціями, поширеними в цих областях.

До групи ризику входять такі категорії:

• діти (особливо немовлята);
• літні люди;
• вагітні жінки;
• люди з ослабленим імунітетом і хронічними захворюваннями;
• працівники харчової промисловості та медичні працівники;
• жителі регіонів із незадовільними санітарними умовами;
• люди, які вживають ін’єкційні наркотики.

Своєчасна вакцинація, дотримання правил гігієни, здоровий спосіб життя і своєчасне медичне обслуговування можуть знизити ризик виникнення цих патологій для цих груп населення.

Симптоми інфекційних захворювань

Ознаки інфекції можуть бути різноманітними і варіюватися залежно від типу збудника, локалізації інфекції та індивідуальних особливостей організму.

Одним із найпоширеніших симптомів є лихоманка або підвищена температура тіла. Це захисна реакція організму на присутність патогенних мікроорганізмів. Часто лихоманка супроводжується ознобом, пітливістю і загальним нездужанням. Також у пацієнта можуть спостерігатися симптоми, подібні до грипу — головний біль, м’язові болі, слабкість і стомлюваність.

За грипу, пневмонії або бронхіту зазвичай спостерігається кашель, який може бути сухим або вологим із виділенням мокротиння. Також можуть бути закладеність носа, біль у горлі, втрата голосу і утруднене дихання.

Кишкові інфекції, спричинені бактеріями, вірусами або паразитами, часто супроводжуються нудотою, блювотою, діареєю, болем у животі та втратою апетиту. У деяких випадках може спостерігатися зневоднення організму.

Кір, вітряна віспа або краснуха характеризуються появою висипу або висипань на шкірі. Висип може мати різну форму, колір і локалізацію залежно від конкретного захворювання.

За деяких інфекційних захворювань можуть уражатися різні органи та системи організму, що призводить до специфічних симптомів. Наприклад, менінгіт може супроводжуватися сильним головним болем, світлобоязню і ригідністю м’язів шиї, а гепатит спричиняє жовтяничність шкіри та слизових оболонок.

Варто зазначити, що деякі хвороби можуть протікати безсимптомно або з легкими неспецифічними проявами, що ускладнює їхню своєчасну діагностику. У таких випадках важливо проводити регулярне медичне обстеження і дотримуватися заходів профілактики для запобігання поширенню інфекції.

Шляхи передачі інфекційних захворювань

Існує кілька основних шляхів передачі інфекційних захворювань:

1. Повітряно-крапельний шлях: за цього шляху передачі збудники інфекції поширюються через найдрібніші крапельки слини або респіраторних виділень, які виділяються під час кашлю, чхання або розмови інфікованої людини. До таких недуг належать грип, кір, вітряна віспа, туберкульоз, кашлюк.
2. Контактний шлях – підрозділяється на контактно-побутовий і статевий шляхи передачі. Контактно-побутовий передбачає передачу інфекції через прямий контакт з інфікованими рідинами організму (кров, слина, виділення) або через предмети побуту, забруднені збудниками. Приклади: гепатит B, C, ВІЛ, герпес. Статевий шлях передачі характерний для захворювань, що передаються через незахищені статеві контакти, таких як ВІЛ, сифіліс, гонорея, хламідіоз.
3. Трансмісивний шлях: це передача відбувається через кровосисних комах (комарі, кліщі). Таким чином передаються малярія, лихоманка Денге, енцефаліт, лихоманка Зіка та інші інфекції.
4. Харчовий шлях: зараження відбувається під час вживання забруднених харчових продуктів або води. Харчові інфекції включають сальмонельоз, холеру, кампілобактеріоз, гепатит A.
5. Вертикальний шлях: таким чином відбувається передача інфекції від матері до дитини під час вагітності, пологів або грудного вигодовування (ВІЛ, сифіліс, токсоплазмоз, краснуха).
6. Парентеральний шлях: інфікування відбувається під час проникнення збудника безпосередньо в кров або тканини, наприклад, під час використання нестерильних медичних інструментів, переливання крові, ін’єкцій.

Важливо розуміти шляхи передачі інфекцій, щоб вживати відповідних запобіжних заходів і запобігати поширенню захворювань. Суворе дотримання правил гігієни, вакцинація, безпечні медичні процедури та інформованість населення відіграють ключову роль у профілактиці зазначених недуг.

Діагностика інфекційних захворювань

Діагностика є важливим етапом для своєчасного виявлення збудника патології та призначення відповідного лікування. Вона включає в себе комплекс клінічних, лабораторних та інструментальних методів дослідження.

Спершу лікар проводить опитування пацієнта для з’ясування скарг, симптомів, факторів ризику, можливих шляхів зараження, нещодавніх подорожей або контактів з інфікованими людьми. Також оцінюються клінічні ознаки — лихоманка, висип, кашель, діарея та інші.

Далі призначається комплексне обстеження, до якого входять такі методи:

1. Лабораторні дослідження:

• аналізи крові (загальний і біохімічний аналізи, визначення маркерів запалення, підрахунок лейкоцитів тощо);
• аналізи сечі (загальний аналіз, культуральне дослідження);
• мікробіологічні дослідження (посів культур із харкотиння, випорожнень, ранового виділення тощо);
• серологічні тести для виявлення специфічних антитіл до збудників (ВІЛ, гепатити, сифіліс тощо);
• молекулярні тести, такі як ПЛР-діагностика для виявлення генетичного матеріалу збудника.

2. Інструментальні методи:

• рентгенографія грудної клітки при підозрі на пневмонію або туберкульоз;
• ультразвукове дослідження (УЗД) для оцінки органів і виявлення вогнищ інфекції;
• комп’ютерна томографія (КТ) і магнітно-резонансна томографія (МРТ) для більш детального дослідження внутрішніх органів і структур;
• ендоскопічні дослідження (гастроскопія, колоноскопія) за підозри на інфекції ШКТ.

Залежно від клінічних проявів і передбачуваного збудника можуть призначатися додаткові специфічні тести – дослідження спинномозкової рідини в разі підозри на менінгіт, дослідження очного вмісту в разі кон’юнктивіту або кератиту, біопсія в разі ураження внутрішніх органів.

Комплексний підхід до діагностики, що включає анамнез, клінічні симптоми, лабораторні та інструментальні методи, допомагає лікарям ідентифікувати збудника і визначити найбільш ефективну стратегію лікування.

Лікування інфекційних захворювань

Терапія спрямована на боротьбу із самим збудником інфекції, а також на полегшення симптомів і запобігання ускладненням. Вибір способу лікування залежить від типу збудника (бактерії, віруси, грибки або паразити), локалізації інфекції та тяжкості стану пацієнта.

У разі бактеріальних інфекцій основним засобом лікування є антибіотики. Вони можуть призначатися в таблетованій формі або вводитися внутрішньовенно у важких випадках. Важливо правильно підібрати антибіотик залежно від чутливості конкретного штаму бактерій і уникнути розвитку резистентності. Нерідко потрібна комбінація декількох антибіотиків широкого спектра дії.

Для лікування захворювань, спричинених вірусами, використовують противірусні препарати, які можуть пригнічувати розмноження вірусів або перешкоджати їхньому проникненню в клітини організму. Однак противірусні засоби є далеко не для всіх вірусних інфекцій. У таких випадках лікування має симптоматичний характер, спрямований на полегшення симптомів і підтримання життєво важливих функцій організму.

У разі грибкових патологій застосовуються протигрибкові засоби або антимікотики, які можуть мати системну або місцеву дію. Вони допомагають контролювати ріст і розмноження грибкових клітин.

Для лікування паразитарних інфекцій використовують протипаразитарні препарати, які руйнують або паралізують паразитів, що знаходяться в організмі людини. 

Крім протимікробних препаратів, лікування часто включає симптоматичну терапію, таку як жарознижувальні, знеболювальні, протизапальні та інші засоби для полегшення симптомів. У важких випадках може знадобитися госпіталізація і внутрішньовенна терапія для відновлення водно-електролітного балансу, підтримки функцій життєво важливих органів і боротьби з ускладненнями.

Профілактика інфекційних захворювань

Профілактика інфекційних захворювань відіграє найважливішу роль у запобіганні поширенню інфекцій і захисті здоров’я населення. Вона включає низку заходів, спрямованих на запобігання передачі збудників і підвищення стійкості організму до інфекцій. 

Одним із найефективніших заходів є вакцинація, яка стимулює вироблення антитіл і забезпечує імунітет проти багатьох небезпечних інфекційних захворювань, таких як кір, поліомієліт, гепатит та інші. 

Дотримання правил гігієни, таких як регулярне миття рук, також допомагає запобігти поширенню патогенних мікроорганізмів. Безпечне приготування і зберігання харчових продуктів знижує ризик харчових отруєнь і кишкових інфекцій. 

Уникнення тісних контактів з інфікованими людьми або тваринами також є ефективним заходом профілактики.

Нарешті, зміцнення імунітету за рахунок здорового способу життя, збалансованого харчування і фізичної активності підвищує опірність організму до інфекційних агентів.