Аутоімунні захворювання являють собою різнорідні за клінічними проявами патології, в основі яких лежить одна основоположна проблема – порушення роботи імунної системи. Ці хвороби є одними з найзагадковіших і найскладніших у лікуванні захворювань. Річ у тім, що патології аутоімунного характеру можуть вражати практично будь-яку частину тіла, спричиняючи цілий діапазон симптомів і ускладнень.

У цій статті ми детально розглянемо, що таке аутоімунні захворювання, які види хвороб існують, чому вони виникають, які симптоми можуть вказувати на наявність аутоімунних патологій, які методи діагностики та лікування використовуються, а також які заходи профілактики та дієти можуть допомогти в боротьбі з цими недугами.

Що таке аутоімунні захворювання?

Аутоімунні захворювання – це клінічні стани, за яких відбувається патологічне вироблення аутоімунних антитіл або розмноження аутоагресивних клонів кілерних (NK) клітин. Унаслідок цього імунна система людини починає хибно сприймати здорові клітини та тканини нашого організму за чужорідні та спрямовувати всі зусилля на їх ліквідацію. Таким чином, в основі цих хвороб закладений дисбаланс імунної системи, яка в нормі захищає організм від інфекцій і хвороб.

Цей стан може відбуватися в різних органах і системах, включно зі шкірою, суглобами, кровоносними судинами та навіть внутрішніми органами. Така самоагресивна поведінка імунної системи призводить до запалення, пошкодження тканин і зниження функціональності уражених органів.

Найпоширеніші види аутоімунних захворювань

Кваліфікація патологій цього характеру залежить від конкретного механізму аутоімунізації – імунної відповіді організму на власні антигени.

Органоспецифічні патології:

1. Вітиліго.
2. Захворювання щитоподібної залози (хвороба Грейвса, тиреоїдит Хашимото).
3. Ідіопатична хвороба Аддісона.
4. Псоріаз.
5. Розсіяний або множинний склероз.
6. Симпатична офтальмія.
7. Енцефаломієліт.
8. Цукровий діабет I типу.

Органонеспецифічні патології:

1. Вторинна тромботична тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Мошковича).
2. Дерматоміозит.
3. Ревматоїдний артрит.
4. Системний червоний вовчак.
5. Системна склеродермія.

Хвороби проміжного типу:

1. Міастенія.
2. Синдром Гудпасчера.
3. Синдром Шегрена.
4. Тиреотоксикоз.

Кожне з них вражає різні системи організму, спричиняючи специфічні симптоми та вимагаючи конкретного підходу до лікування кожного пацієнта. При цьому наявність таких патологій може стати причиною розвитку інших захворювань, зокрема плевриту або фарингіту. Також хвороби аутоімунного характеру є однією з причин, через які не можна проводити ін’єкції краси ліполітиками.

Причини виникнення аутоімунних захворювань

Чому ж з’являються аутоімунні хвороби? Точні причини розвитку таких захворювань до кінця не вивчені, проте існує кілька теорій, що пояснюють їхнє виникнення. У цьому плані генетична схильність відіграє першорядну роль, але для розвитку хвороби також потрібен вплив одного або декількох зовнішніх тригерів. Серед таких можливих чинників виділяють:

• інфекції;
• стрес;
• вплив певних хімічних речовин;
• порушення в роботі імунної системи;
• запальні процеси в організмі;
• стан навколишнього середовища;
• спосіб життя людини.

Симптоми аутоімунних захворювань

Симптоматика може варіюватися залежно від типу хвороби та органів або системи, які вона вражає. Однак частими проявами цих хвороб є:

• втома;
• лихоманка;
• м’язові болі;
• шкірні висипання;
• проблеми з травленням;
• біль у суглобах;
• висип;
• набряк.

Специфічні симптоми залежать від ураженого органу. Наприклад, проблеми із залозами внутрішньої секреції можуть призвести до змін у вазі, а ураження кишківника може спричинити діарею та біль у животі.

Симптоми можуть варіюватися від легких до важких і часто змінюються залежно від активності хвороби. Важливо вчасно звернути увагу на ці ознаки та вчасно звернутися до лікаря для діагностики та початку лікування.

Діагностика аутоімунних захворювань

Обстеженням і консультуванням хворих займається профільний лікар-імунолог. Для перевірки організму на наявність патології лікар часто призначає здачу різноманітних аналізів і застосування різних інструментальних методів дослідження для оцінки стану уражених органів. До таких діагностичних процедур належать:

1. Збір анамнезу.
2. Фізикальний огляд.
3. Лабораторні аналізи крові на наявність антитіл, запальних маркерів та інших специфічних індикаторів.
4. Ультразвукове дослідження (УЗД).
5. Магнітно-резонансна томографія (МРТ).
6. Комп’ютерна томографія (КТ).

Лікування аутоімунних захворювань

Чи лікуються аутоімунні захворювання? На жаль, більшість таких хвороб невиліковні. Однак медицина володіє методами терапії, які спрямовані на полегшення симптоматики, зниження активності імунної системи, зменшення вогнищ запалень, запобігання прогресуванню хвороби та поліпшення загальної якості життя пацієнтів.

Який лікар лікує аутоімунні захворювання? Веденням пацієнта займається профільний лікар, який відповідає певній групі хвороб:

• нефролог (нирки, сечовивідні та сечостатеві шляхи);
• кардіолог (серцево-судинна система);
• дерматолог (шкіра);
• ендокринолог (ендокринна система);
• та інші.

Лікування патологій може складатися з таких підходів:

1. Застосування нестероїдних протизапальних препаратів.
2. Прийом імунодепресантів.
3. Застосування біологічних агентів.
4. Прийом кортикостероїдів.
5. Гормональна терапія.
6. Плазмаферез.

Точний план лікування залежить від конкретного типу захворювання, його активності та особливостей кожного окремого пацієнта. Також не менш важлива підтримувальна терапія, спрямована на зниження ризику ускладнень.

Профілактика аутоімунних захворювань

Оскільки точні причини аутоімунних захворювань невідомі, запобігти їхньому розвитку раз і назавжди практично неможливо. Проте існують загальні рекомендації для мінімізації ризику їх виникнення:

• підтримання здорового способу життя;
• уникнення стресу та інших тригерів запалення;
• контроль хронічних інфекцій;
• збалансоване харчування;
• регулярні медичні огляди для раннього виявлення та контролю захворювань;
• дотримання рекомендацій лікаря.

Дотримуючись усіх цих підходів у комплексі, можна допомогти зміцнити загальний стан здоров’я і, можливо, зменшити ризик розвитку деяких захворювань.

Дієта у випадку аутоімунних захворювань

Контролювати перебіг патологій допомагає збалансований прийом їжі. У разі таких хвороб рекомендується дієта, що містить фрукти, овочі, цільнозернові продукти та білки з невеликим вмістом жирів. З раціону слід виключити продукти, що спричиняють запалення та алергічні реакції, такі як оброблені харчові продукти, цукор і деякі види жирів.

Частина пацієнтів відзначає поліпшення при дотриманні безглютенової або палеодієти. Важливо обговорити зміни в раціоні з лікарем або дієтологом.