Що таке цистит?

Цистит — це запальне захворювання сечового міхура, яке характеризується хворобливими відчуттями під час сечовипускання, прискореним позивом до сечовипускання та іншими симптомами. Це одне з найпоширеніших урологічних захворювань, яке може вражати людей різного віку та статі. Запалення може зачіпати не тільки слизову оболонку сечового міхура, а й усю його структуру, призводячи до дискомфорту і потенційних ускладнень.

Види циститу

Цистит підрозділяється на кілька видів, кожен з яких має свої причини та прояви:

• інфекційний — найчастіше трапляється і зазвичай спричиняється бактеріями, такими як E. coli;
• променевий — розвивається як побічне явище опромінення під час раку тазових органів;
• хімічний — може виникнути від впливу деяких хімічних речовин, наприклад, унаслідок тривалого використання певних медикаментів;
• інтерстиціальний — хронічний стан, який призводить до повторюваних болів і прискореного сечовипускання.

Класифікація циститу

Класифікація цього захворювання досить об’ємна. Розглянемо її більш детально:

1. За етіологією (причинами виникнення):

• інфекційний — викликається бактеріями,
• неінфекційний — також відомий як інтерстиціальний цистит або синдром хворобливого сечового міхура. Причина виникнення до кінця невідома, але припускають, що його провокує аутоімунний процес або порушення шару глікозаміногліканів, що захищає стінки сечового міхура;
• алергічний — запалення сечового міхура, спричинене алергічною реакцією на будь-яку речовину, наприклад, ліки, харчові добавки, засоби особистої гігієни, мийні засоби,
• променевий — виникає внаслідок променевого опромінення;
• хімічний — спричинений впливом на сечовий міхур токсичних хімічних речовин, таких як хімієтерапевтичні препарати, ліки, барвники, трави тощо.

2. За перебігом:

• гострий — характеризується раптовими та інтенсивними нападами симптомів. При своєчасному зверненні до лікаря добре піддається лікуванню;
• хронічний — проявляється повторюваними епізодами запалення, які часто потребують тривалого лікування і профілактики;
• рецидивний — може проявлятися кілька разів протягом року, супроводжується гострими симптомами.

3. За локалізацією:

• первинний — відбувається ураження тільки сечового міхура. Інші структури й органи сечостатевої системи не зачіпаються;;
• вторинний — запальний процес поширюється на інші органи (сечоводи, нирки).

Причини циститу

Причини циститу варіюються залежно від статі через анатомічні та фізіологічні відмінності.

Причини у жінок

Жінки більш схильні до циститу через коротку і широку уретру, що полегшує потрапляння бактерій у сечовий міхур. До факторів ризику належать:

• активне статеве життя з частою зміною партнерів;
• стримування сечовипускання;
• вагітність;
• менопауза;
• використання засобів для інтимної гігієни, які можуть порушувати нормальну мікрофлору уретри;
• гінекологічні, урологічні захворювання (гонорея, трихомоніаз, уретрит, хламідіоз);
• вроджені аномалії сечостатевої системи.

Причини у чоловіків

У чоловіків цистит часто пов’язаний із захворюваннями простати, які можуть перешкоджати нормальному спорожненню сечового міхура. До інших провокаторів виникнення недуги належать уретральні інфекції, андрологічні захворювання, а також пролонговане використання катетера.

Симптоми циститу

Загальна клінічна картина циститу в жінок і чоловіків має такий вигляд:

• печіння і біль під час сечовипускання;
• часті позиви до сечовипускання;
• болісні відчуття внизу живота, які можуть поширюватися на поперек;
• каламутна сеча, можливі домішки крові;
• відчуття неповного спорожнення сечового міхура;
• підвищена температура тіла;
• нездужання і загальна слабкість.

Симптоми у жінок

До вищевказаних ознак, у жінок також можуть також спостерігатися додаткові симптоми, включно з болем під час статевого акту і підвищеною частотою сечовипускань у нічний час.

Симптоми у чоловіків

У чоловіків цистит також може спричиняти болі в ділянці простати та прямої кишки, що супроводжується загальним дискомфортом.

Ускладнення циститу

У разі несвоєчасного або неправильного лікування цистит може призвести до небажаних наслідків, які можуть завдати істотної шкоди здоров’ю і вимагати тривалого та складного лікування. Розглянемо найпоширеніші ускладнення:

1. Пієлонефрит (запалення нирок). Це одне з найнебезпечніших ускладнень циститу, за якого інфекція поширюється із сечового міхура на нирки. Пієлонефрит супроводжується сильними болями в попереку, підвищенням температури тіла, ознобами, блювотою та іншими симптомами загальної інтоксикації організму. Без своєчасного лікування пієлонефрит може призвести до незворотних змін у нирках і розвитку хронічної ниркової недостатності.
2. Абсцес нирки. У деяких випадках при поширенні інфекції на нирки може утворитися абсцес — гнійна порожнина, заповнена гноєм і некротичними тканинами. Абсцес нирки становить серйозну небезпеку для життя і потребує негайного хірургічного втручання для видалення гнійника і санації вогнища інфекції.
3. Уросепсис (зараження крові). Це вкрай важке ускладнення, за якого інфекція із сечовивідних шляхів потрапляє в кровотік і поширюється по всьому організму. Уросепсис супроводжується високою температурою, ознобом, головним болем, блювотою та іншими симптомами загальної інтоксикації. Без екстреної терапії уросепсис може призвести до септичного шоку і летального результату.
4. Хронічна ниркова недостатність. За тривалого перебігу циститу і приєднання ускладнень з боку нирок може розвинутися хронічна ниркова недостатність — стан, за якого нирки не справляються зі своїми функціями з виведення продуктів обміну та очищення крові. Хронічна ниркова недостатність вимагає довічного лікування і, у важких випадках, проведення гемодіалізу або трансплантації нирки.
5. Безпліддя у чоловіків і жінок. Інфекційний процес під час циститу може поширюватися на органи репродуктивної системи, призводячи до запальних захворювань, які можуть стати причиною безпліддя. У жінок це може бути ендометрит, сальпінгіт, у чоловіків — епідидиміт, орхіт, простатит та інші захворювання.

Своєчасна діагностика та адекватне лікування циститу дають змогу уникнути розвитку ускладнень і зберегти здоров’я сечостатевої системи. Тому вкрай важливо не ігнорувати симптоми циститу і звертатися до лікаря за їхньої появи.

Діагностика циститу

Діагностикою та лікуванням цього захворювання займається уролог. Щоб визначити наявність у пацієнта цієї патології та призначити ефективне лікування, лікарю необхідно проаналізувати результати аналізів. До методів діагностики циститу належать:

• аналіз сечі для виявлення збудника;
• УЗД органів сечовивідної системи (сечового міхура, нирок) — дає змогу визначити наявність каменів, ущільнень або інших структурних аномалій;
• зішкріб із сечовивідного і цервікального каналів на наявність ІПСШ;
• цистоскопія — ендоскопічна процедура, під час якої лікар вводить тонку трубку з камерою в сечовий міхур для візуального огляду і виявлення аномалій або каменів;
• біопсія — якщо є підозра на рак сечового міхура або інші серйозні захворювання, може знадобитися біопсія для отримання зразка тканини.

Після збору результатів усіх необхідних тестів лікар зможе поставити точний діагноз і призначити відповідне лікування. Рання діагностика цього захворювання вкрай важлива для запобігання ускладнень і рецидивів.

Лікування циститу

Лікування циститу залежить від причини, що спричинила захворювання, форми перебігу (гострий або хронічний), наявності ускладнень і загального стану здоров’я пацієнта. Розглянемо детально основні методи лікування циститу:

1. Антибактеріальна терапія. У разі інфекційної форми захворювання пацієнту призначається курс антибіотиків або інших антибактеріальних препаратів. Вибір конкретного лікарського засобу залежить від результатів аналізів і визначення збудника інфекції. Антибіотики можуть прийматися перорально (в таблетках) або вводитися внутрішньовенно (за тяжкого перебігу захворювання). Курс лікування триває від 5 до 14 днів залежно від ступеня тяжкості циститу.
2. Знеболювальні та спазмолітичні препарати. Для полегшення больового синдрому і зменшення спазмів сечового міхура призначають нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і спазмолітики. Вони допомагають знизити біль, печіння і часті позиви до сечовипускання.
3. Фітопрепарати з протизапальною дією. У комплексному лікуванні циститу часто використовують рослинні засоби з протизапальними, антимікробними та сечогінними властивостями. Це можуть бути препарати на основі журавлини, брусниці, шавлії, календули та інших рослин. Вони мають м’яку дію і добре переносяться пацієнтами.
4. Фізіотерапевтичні процедури. Для усунення запального процесу в сечовому міхурі можуть застосовуватися фізіопроцедури, такі, як електрофорез, магнітотерапія, ультразвукова терапія. Вони чинять протизапальну та знеболювальну дію.
5. Дотримання питного режиму. Важливим компонентом лікування циститу є дотримання питного режиму. Достатнє споживання рідини (не менше 2 літрів на день) сприяє промиванню сечовивідних шляхів і виведенню збудників інфекції.
6. Хірургічне втручання. У разі ускладненого перебігу хвороби або наявності анатомічних аномалій сечовивідних шляхів, може знадобитися хірургічне лікування. Це може бути операція з видалення каменів, дренування абсцесів, корекції аномалій розвитку тощо.

У цьому разі терапія має бути комплексною і з урахуванням усіх чинників, що сприяють розвитку захворювання. Тільки при дотриманні всіх рекомендацій лікаря і своєчасному лікуванні можна повністю позбутися циститу і запобігти його ускладненням.

Профілактика циститу

Профілактика відіграє важливу роль для запобігання виникненню та розвитку цього захворювання. Ключові заходи профілактики такі:

1. Підтримка гарної гігієни. Ретельно підмивайтеся після кожного акту дефекації, витираючи ділянку промежини спереду назад, щоб уникнути потрапляння кишкових бактерій у сечовипускальний канал. Носіть вільну бавовняну спідню білизну та одяг, який не натирає промежину.
2. Збільшення споживання рідини. Пийте достатньо води та інших безалкогольних напоїв, щоб забезпечити часте сечовипускання — це допомагає виводити бактерії із сечовивідних шляхів.
3. Спорожнення сечового міхура після статевого акту — допомагає видалити бактерії, які могли потрапити до сечовипускального каналу.
4. Обмежте вживання кофеїну, алкоголю, гострої, кислої та пряної їжі, які можуть подразнювати сечовий міхур.
5. Регулярне вживання пробіотичних продуктів, таких як йогурти або добавки — для підтримки здоров’я мікрофлори сечостатевої системи.
6. Відвідування уролога для виключення структурних аномалій. Якщо цистит повторюється часто, лікар може рекомендувати обстеження для виявлення будь-яких фізичних порушень, що сприяють інфекціям.

Своєчасна профілактика та дотримання гігієнічних заходів можуть значно знизити ризик розвитку циститу та його рецидивів.

FAQ

Що не можна їсти при циститі

У разі циститу рекомендується дотримуватися щадної дієти, уникаючи продуктів, які можуть подразнювати сечовий міхур і посилювати симптоми:

1. Алкоголь — зневоднює організм і подразнює сечовивідні шляхи.
2. Кофеїн (кава, чай, газовані напої) — є діуретиком і може спричиняти прискорене сечовипускання та печіння.
3. Гостра, пряна, солона і кисла їжа (спеції, цитрусові, томати, шоколад) — подразнюють стінки сечового міхура.
4. Продукти, багаті на пурини (червоне м’ясо, морепродукти, бобові) — можуть сприяти утворенню каменів.
5. Газовані напої, штучні підсолоджувачі — можуть викликати подразнення.

Рекомендується вживати більше води, трав’яних чаїв, знежирених молочних продуктів, овочів і фруктів із низьким вмістом кислот.

Скільки часу лікується цистит

Термін лікування захворювання залежить від тяжкості та причини інфекції. У середньому неускладнена форма у дорослих жінок лікується 3-7 днів прийому антибіотиків. Якщо симптоми не минають протягом 2-3 днів після початку антибіотикотерапії, можливо, буде потрібна корекція лікування.

У чоловіків, літніх пацієнтів і в разі ускладненого циститу (наприклад, із камінням) лікування може тривати 7-14 днів або довше залежно від реакції на антибіотики.

Чи передається цистит

Цистит сам по собі не є заразним захворюванням і не може передаватися від людини до людини. Однак бактерії, що спричиняють цистит, можуть передаватися в разі недотримання гігієни, наприклад, під час незахищеного статевого контакту в жінок.

Тому важливо вживати заходів для запобігання поширенню інфекції, таких як:

• Ретельна гігієна статевих органів;
• Використання бар’єрних методів контрацепції;
• Своєчасне лікування інфекцій сечовивідних шляхів.

Спільне використання туалету, басейнів не призводять до прямої передачі захворювання від людини до людини.

Які аналізи здають у разі циститу

У разі підозри на цистит зазвичай призначають такі аналізи:

1. Загальний аналіз сечі — виявляє наявність лейкоцитів, еритроцитів, білка, бактерій тощо.
2. Бактеріологічний посів сечі — визначає тип збудника інфекції та його чутливість до антибіотиків.
3. Загальний аналіз крові — показує запальні маркери, такі як лейкоцити та СРБ.
4. УЗД органів малого таза — для візуалізації сечовивідних шляхів, виявлення каменів, пухлин тощо.

У разі рецидивуючого або ускладненого циститу додатково можуть проводитися:

1. Цистоскопія — огляд сечового міхура за допомогою ендоскопа.
2. КТ або МРТ — для детальної візуалізації анатомічних порушень.
3. Біопсія — для виключення онкологічних захворювань.

До якого лікаря звернутися в разі циститу

За перших симптомів циститу рекомендується звернутися до уролога або терапевта/сімейного лікаря. Вони оглянуть пацієнта, зберуть анамнез, призначать необхідні аналізи та лікування.

Якщо цистит рецидивує або має серйозні ускладнення (камені, порушення відтоку сечі), можливо, знадобиться консультація інших фахівців:

• Уролога-андролога — для чоловіків;
• Гінеколога — для жінок;
• Нефролога — у разі ураження нирок;
• Онколога — для виключення онкологічних причин.

У разі тяжкого перебігу циститу і розвитку ускладнень може знадобитися стаціонарне лікування.